Розділ 9

— Герцог, я можу йти сама.

— Тоді ти мала піти раніше.

— Я просто злякалася, коли пані підвищила на мене голос. Усе добре, будь ласка, відпустіть мене.

Що зі мною не так? Який жах. А якщо пан Фабіан розгнівався на мене? Герцог майже ніколи не розмовляв зі мною, а тепер це… що в нього на думці?

— Вам не варто було так чинити з леді Сарою. Якщо ви з нею одружитесь...

— Це необов’язково. Я ніколи цього не хотів. Я запропонував титул герцога Вільяму, але він відмовився. Якщо ми з Сарою одружимось, це принесе багато проблем.

Отже, справа не в мені? Герцог планував розірвати заручини з самого початку! Невже ця ситуація допоможе йому позбутися Сари? Можливо, він встиг обговорити це з дідусем. Я рада, що це не моя провина.

— Дякую за допомогу, герцог.

— Давно хотів запитати, чому ти звертаєшся до мене за титулом?

— Тому що ви — герцог?

— Звертайся до мене як "Дядько". І до свого дідуся також звертайся відповідно.

— Що? Але...

— Ніяких "але", це не обговорюється.

"Як би я не зверталася до вас двох, ви все одно не почнете ставитися до мене як до члена родини. То навіщо все це?" — Хотілось би мені це сказати.

— Ніхто не посміє тебе образити. Пам'ятай, що ти — Шарлотта.

— Так, я зрозуміла.

— Тоді відпочивай.

Якщо подумати, я такого не писала в романі.

Сім'я Шарлотти контролює 50% імперії, тому я часто згадувала її в романі. Коли Рікардо захопив трон, Даніель перший виступив проти нього.

Я точно не пам'ятаю подробиць їхнього життя, але герцогині там точно не було. Як би там не було, я рада, що герцог не одружиться з цією жінкою.

Все виявилося не так погано, як я очікувала.

— Може, візьмете більшу сумку?

— Ні, цього вистачить.

— Ви будете жити у прибудові шість місяців. Ви впевнені, що цього вистачить?

Поки принц тут, я все одно не буду виходити на вулицю. Треба взяти книги, щоб було не так нудно, і блокнот, який я хочу прочитати.

У цей момент у кімнату зайшов Вільям.

— Ти зіпсувала життя своєму батькові, а тепер і моєму хочеш?!

— Ти не розумієш, що станеться, якщо в домі з'явиться нова господиня?

— Про що ти говориш?!

— Якщо твій батько одружиться знову, у тебе з'явиться брат чи сестра, і тоді він чи вона стане спадкоємцем.

— Думаєш, я тупий і не розумію цього? — він закотив очі і, зробивши розумний вигляд, додав:

— Я не проти цього шлюбу. Навіть якщо у мого батька з’явиться друга дитина, коли вона почне ходити, я вже буду дорослим.

— У цієї дитини буде жива мати. Це не залишає тобі жодних шансів на спадок. Герцог ще дуже молодий, і до того, як настане момент передачі титулу, ця дитина вже виросте. Думаєш, графиня упустить такий шанс? Коли герцог написав листа сім'ї Аріан із умовою, що спадок дістанеться виключно тобі, вони відмовилися. Тож не роби з мухи слона.

— Батько не одружився через мене?

На його обличчі було здивування. Він узявся за обличчя рукою і почав про щось думати. Який він все ж таки йолоп.

— Ходімо, Мелісо.

— Так, леді.

Меліса взяла мою сумку і пішла за мною.

— А четвертий поверх — це не високо? — запитав Вільям.

Сходи в ті часи робили такими високими, що піднятися на перший поверх було як піднятися на другий поверх звичайного житлового будинку.

Він увесь цей час ішов за нами?

А тут непогано, як для горища. Сподіваюся, принц сюди не дістанеться.

— Леді, ми на місці.

— Що це?

У всіх присутніх, як і в мене, очі були такими великими, що можна було порівняти їх із кулями для боулінгу. Кімната була такою пильною, що на ній можна було малювати. Пил був навіть на вікнах. Повсюди було багато павутиння — якби його скрутити в кулю, то воно було б завбільшки з мене. Меблі були знищені, а стіни облуплені.

— Чому кімната така занедбана?