Розділ 7

— Давайте скоріше. У нас і так часу мало.

— Пане Гарет, уся їжа вже готова.

Пан Гарет — особистий шеф-кухар герцога Даніеля.

— Ну так чого ви стоїте? Накривайте стіл. Леді Сара повинна бути в захваті.

Вони вже задовбали мене. Чого так шуміти? Таке відчуття, що я на базарі живу. Чого вони так рано почали готуватися? Що такого в приїзді пані Сари? Звичайно, для них це не просто приїзд якоїсь жінки.

Десять років тому померла дружина герцога Даніеля, мама Вільяма.

Пану Фабіяну не подобалося те, що його син так довго живе сам, тому ще трошки, і в роду Шарлот з’явиться нова господиня.

— Леді Вівіан, вам треба вставати і перевдягтися.

В кімнату зайшла Меліса.

— Угу.

Я сиділа на ліжку. Вони почали готуватися з четвертої ранку, і весь цей час я крутилася, намагаючись заснути. Я виглядаю як зомбі.

Я думала, що зможу валятися в ліжку скільки хочу — раз уроків у мене більше немає.

Знову бинт розв'язався.

— Не може бути. Меліса, доктор Джинія приходила?

— Ні, вона ще не повернулася з благодійного відрядження.

— Якщо вона не приходила, то... Меліса, я сама зберуся. Вийди ненадовго.

— Що? Так неочікувано...

— Це плаття я зможу вдягнути сама.

— Добре, але покличте мене, якщо щось знадобиться.

Коли Меліса пішла, я скинула з себе ковдру.

Опік зник. Якщо доктор Джинія ще не повернулася, то хто це зробив? Ніхто в домі не володіє магією зцілення. Тоді як я вилікувалася?

Є тільки два типи людей, які вміють зцілювати: "священики", які лікують завдяки молитві, і "чаклуни", які володіють магією зцілення. Люди, які послані самим Богом, тільки вони можуть вирішувати, померти людині чи жити. А чаклунів з лікувальними здібностями один на вісім мільярдів, і це доктор Джинія. Так що з упевненістю можна сказати, що лікувати можуть тільки священики. Усі люди звертаються до них, щоб вилікуватися, але й ці послуги не дуже дешеві. Той факт, що сім'я Шарлот може взяти собі чаклуна-цілителя як головного лікаря, доказує, що ця сім'я знаменита і в достатку.

В кімнаті нікого не було, як мій опік міг зникнути? В моїй кімнаті була Меліса. Може, це вона? Все ж таки я хочу дещо перевірити.

Взявши ніж, я порізала собі палець. В ту ж секунду він зцілився.

Немає сумнівів: ця сила виходить з мене. Невже я все ж таки чаклунка? Всі звикли, що сила звичайним шляхом проявляється в 10 років, та це не завжди так. Іноді сила зовсім не проявляється. Я думала, що в мене її нема, але вона є. Якщо сила не проявляється, то в такому випадку треба тримати біля себе камені з великою магічною енергією. Або забирати її у якогось іншого чаклуна. Тільки так можна отримати силу. Як її отримала я?

— На сьогодні ми закінчили.

— Дякуємо, мадам Кларінда.

Навіть пан Фабіан і герцог Даніель вже здалися.

— Якщо в людині є магія, її неможливо сховати. Правда, леді Вівіан?

На мене завжди дивилися звисока, тільки через те, що в мене не було магії. А вона з’явилася лише зараз.

— Пані, ви вляглися? Герцог просить вас спуститися.

— Я зараз прийду.

Треба дочекатися повернення лікаря Джинії. Вона чаклунка-цілитель і може, в неї більше, ніж у мене. Якщо виявиться, що цю силу можна використовувати на інших, то я зможу вилікувати маму і більше не жити в цьому пеклі.

— Що за сукня? У тебе зовсім нема смаку в одязі. Ігноруй мене, скільки тобі влізе. Я і так вже знаю всі твої плани. Ти ж хочеш поїхати в той інтернат, щоб там до тебе відносилися як до справжньої герцогині. Тут всі знають, хто ти насправді. Хочеш прикинутися жертвою.

— Вільям, у тебе мозок, як у колібрі. Думай про мене, що хочеш.

— В яблучко, та? Забудь про це. Думай, там людей нема. Тільки поїдеш туди — і зразу станеш ізгоєм.

— Про що ви розмовляєте?

— Я скучив за своєю двоюрідною сестрою. Розмовляли про мою академію і про її життя.

— Ти мене за кого тримаєш? Думаєш, я нічого не чув? Іди сюди. Леді Сара скоро вже буде тут.

Герцог Даніель завжди здається таким серйозним чоловіком, але іноді його слова роблять з нього дитину.

Слуги схилили голови. В дім зайшла красива, висока, худенька жінка з голубими очима і світлим волоссям. Її сукня добре підкреслювала її худу фігуру, а її зачіска була прикрашена тіарою — сімейною реліквією її роду.

— Доброго дня, мене звати Сара де Аріан. Для мене честь бути запрошеною у дім сім'ї Шарлот.

— Нам теж дуже приємно бачити вас у нашому домі.

Герцог нахилився і поцілував її руку.

— Давно не бачились, леді сім'ї Аріан.

— Мені теж дуже приємно вас бачити, пане Фабіан.

По чутках, у леді Сари теж помер чоловік. Так і не скажеш, що для двох — це другий брак.

Але мене це не дивує. Пані Сара знаменита своєю красою і привабливістю. Представники роду Шарлот їй у цьому ніяк не поступаються.

— Юний пан Вільям, для мене честь познайомитися з вами. Я чула, що ви закінчили академію на найвищий бал.

— Мене радує те, що така прекрасна леді, як ви, чула про мене.

Вільям нахилився і теж поцілував її руку.

— Мамо рідна, який вихований хлопчик.

Леді Сара повернулася в мою сторону, я встигла з нею привітатися, як вони пішли в зал.

Вона навіть не привіталася зі мною.

Я стояла в півреверансі з засмученими, здивованими очима і дивилася, як вони йдуть в зал.

— Я так хвилювалася перед приїздом, що навіть не встигла поїсти. Я така голодна.

Вона просто проігнорувала мене.