Розділ 5

— У вас роботи нема?

— Старша служниця?! — Ми просто боїмося, що леді звільнить і нас за те, що ми вдавали, ніби нічого не бачили.

— Не бійтеся, а просто вдавайте, що насправді нічого не знали. Мадам Кларінда допустила помилку, тому леді змогла довести, що мадам винна, і її звільнили.

***

Меліса намагалася зняти почервоніння холодним рушником, прив'язуючи його до ноги.

Мадам Кларінда більше не буде моєю вчителькою. Більше ніяких зустрічей і занять. Я не думаю, що все так швидко закінчиться, і хай вона не думає. Моя помста буде суворою і холодною. Вона пошкодує за всі роки знущань наді мною.

— Я всім помщуся суворою помстою.

Меліса виглядала наляканою. Невже я це сказала вголос? Вона не зробила мені нічого поганого, але в принципі нічого й не робила. Головне, що вона ставилася до мене з повагою, а не як усі інші служниці.

— Не бійся. Ти ставилася до мене з повагою, а не як усі інші, тож мені нема сенсу робити тобі щось погане.

— Пані, мені так шкода, я справді не хотіла. Всі ці роки, коли мадам Кларінда знущалася над вами, я весь час хотіла допомогти, але боялася її. Тому я розповіла це головній служниці Ванесі, але вона лише зробила вигляд, що нічого не було.

Старша служниця?

— Леді, мені справді дуже шкода! Я більше ніколи не дозволю завдати вам болю.

— Ось як. І ти будеш завжди на моєму боці?

— Що?

— Чи готова ти підкорятися лише мені, не зважаючи на накази Даніеля і Фабіана або інших членів сім'ї?

— У селищі, де я жила, зі мною був молодший брат. І коли над вами знущалися, я думала, що знущаються над моїм братом. Я клянуся, що буду підкорятися тільки вам!

— Ось як... Тоді ти знаєш, в яку кімнату поселять принца?

У романі Вівіан — це другорядний персонаж, вона з'являлася у романі лише два-три рази. Я про неї майже нічого не знаю. Незважаючи на те, що це мій роман, образ Вівіан придумала моя подруга. Їй здалося, що в романі бракує другорядних персонажів, а я вже придумала їй таку жахливу історію, щоб продовжити роман і зробити його трохи цікавішим. Спочатку я хотіла дати їй спокійніше життя в романі, але потім зрозуміла, що мій роман якийсь дуже маленький, тому трохи змінила історію Вівіан. Я знаю, як вона померла, але не знаю причини.

Наказ пана Фабіана не з'являтися перед принцом дозволив мені зітхнути з полегшенням. Яким би великим не був будинок Шарлот, шість місяців — це великий строк.

Ось вона... Кімната, де буде жити принц.

Мені потрібно дізнатися все: який вид з вікна, кожен предмет меблів переглянути.

— Його вікно виходить на сад і тренувальний майданчик, видно, мені там не можна з'являтися.

Ну, на тренувальний майданчик я і так не хотіла з'являтися, а сад я люблю, там можна погуляти. Та, в принципі, я можу пережити те, що не гулятиму кілька місяців у саду. Це ж тільки шість місяців. Головне, що з цього вікна не видно прибудови, де я житиму.

— Емілі, що сталося?

— Я чула якийсь звук із цієї кімнати.

— Ти думаєш, що хтось проник у кімнату принца?

— Тут нікого нема. Напевно, тобі почулося.

— Дивно, я точно чула якийсь звук.

— Це міг бути протяг. Пішли, у нас ще багато роботи.

— Ти права.

Це було неочікувано. Добре, що поруч стояв стіл, і я встигла під нього сховатися. Не можна допустити, щоб хтось дізнався, що я тут, у кімнаті принца. Мені навіть бачитися з ним заборонено, а якщо дізнаються, що я прокралася в його кімнату, це взагалі може стати великою катастрофою. Пан Фабіан зробить із мене обід. Я більше не чую кроків, можу йти звідси.

Але чому Вівіан не вижила?

***

Навіть імператриця боялася Рікардо.

— РІКАРДО!

Він повернувся до імператриці з злою усмішкою, у його очах палала безсердечність.

***

Цього жахливого психопата бояться всі.

Головний герой, якого я спочатку прописала, все одно вбив би Вівіан. Я буду молити Бога, щоб імператриця швидше відправила його на війну.

Я виживу. Виживу.

У цій кімнаті давно ніхто не живе, але тут все одно підтримують чистоту, і вона така розкішна. Чия це була кімната? Невже це...

— Кімната Ліама Де Шарлот, мого батька.

Хоча, думаю, його кімнату перетворили б на склад. І тут точно не було б такої чистоти. Напевно, цю кімнату дуже добре прибирали для принца.

Там якась шухляда... Блокнот?

— Чому його заховали?

— Емілі, швидше!

— Карін, я несу постіль, а ти повинна була нести багаж. Де він?

— Ой, я забула про багаж! Вибач, Емілі, я вже йду за багажем.

Треба швидше йти звідси. Мене можуть помітити. Лише треба кудись заховати блокнот. Сховаю його за поясом.

Щоб не було видно, зав'яжу великий бант.

— Ось так.

Чому всі вони так поспішають? Точно, сьогодні ж приїжджає Вільям. А ще через два дні прибуде леді Сара.

— Давно не бачились, Вівіан. Я не дуже радий бачити тебе!

Цей голос... Вільям.