Розділ 4

— Мадам Кларінда, що ви робите?

— Герцог, це не те, про що ви подумали.

— Мадам Кларінда, вийдіть негайно. Вівіан, зачекай мене тут, я повинен поговорити з Мадам Кларіндою.

— Звичайно.

Невже Герцог злиться на Мадам?

Коли Мадам йшла до виходу, вона повернулася до мене, і її зуби аж скрипіли від злості.

Кларінда вийшла, і в кімнату зайшла Меліса.

— Пані Вівіан, як ви? Я так за вас переживала.

— А це ти, Меліса.

— Магія Мадам Кларінди дуже сильна. Досі болить.

Так, це вона покликала Герцога.

***

— Заходьте.

— Герцог ви викликали мене.

— Поясни, що сталося зранку.

Пояснити, що Мадам Кларінда йому наговорила? Ні, що та жінка йому не сказала, вибачатися буде тільки вона. Я цього робити не збираюся. Тільки через мій труп.

— А мені потрібно щось пояснювати?

— За що ти звільнила Мадам Кларінду? За її словами, ти не хотіла йти на урок чаювання, розсердилася і звільнила її.

— І ви в це вірите? Та це смішно.

— Все вирішить те, що ти скажеш. Я не можу робити висновки, почувши тільки одну сторону.

Добре, може, він вислухає мене.

Я трохи припідняла сукню, щоб показати опік, а Герцог аж підскочив. Він ще зліший за Мадам. У Герцога навіть обличчя почервоніло.

— Що вона зробила?!

— У нас був урок чайного етикету. Мадам сказала мені до країв наповнити чашу, як у вас на столі. Вона вдарила мене по руці указкою від несанкціонованої дії, і я впустила чашку, чай вилився на мене, а чашка розбилася. Я думаю, це через те, що мій тато не одружився з нею.

Герцог сів і перевів подих.

— Ми знайдемо тобі нову вчительку, а зараз можеш іти.

— Дякую, що вислухали. А коли приїде леді Сара?

— Завтра приїде Вільям, а через три дні — леді Сара.

— Вільям?!

***

— А-А-А!

Того дня він штовхнув мене, і я впала на тумбочку, де стояла ваза, яку моя бабуся подарувала моєму батькові.

— Її поставили на видне місце, тому що це дуже важлива річ, а ти її розбила, — Вільям говорив таким нестерпним голосом, що в мене мало кров з вух не полилась. — Невже ти плутаєшся у своїй сукні?

Ти ж сам штовхнув мене!

Вільям Де Шарлот.

Син Герцога Даніеля.

Мій двоюрідний брат.

Він, як і всі в цьому домі, хотів принизити мене, звинувачував у тому, чого я не робила, розпускав чутки, після яких мене ненавиділи ще більше. Коли Вільям вступив в академію, я видихнула з полегшенням, але зараз він повертається.

Спочатку принц, тепер Вільям.

— Він візьме академічну відпустку і буде тут, доки принц не поїде. Це невічливо з його боку не привітатися з принцом.

Невічливо? А те, що мені доведеться ховатися, — це ввічливо? Це навіть не смішно.

— Через три дні, коли приїде леді Сара Де С'юерне, буде вечеря на честь наших заручин із нею.

Як я могла повірити, що він переживає за мене? Він навіть не спитав, чи я в порядку. Так не можна піддаватися почуттям. Мені потрібно пережити принца.

— Ти чула... Мадам Кларінду звільнили.

— За що її звільнили? — здивовано і водночас зацікавлено запитала слуга Ріанна.

— Її звільнили за те, що вона вдарила леді Вівіан.

— Правда?!

— Тихо ти. Почують.

— Вибач, — сказала слуга Ріанна, прикриваючи рот руками.

— Аліса бачила, як батько Мадам приходив до Герцога вибачатися.

— Що тепер робити? Ми удавали, що не бачили знущання з боку Мадам. Невже нас теж звільнять?

— У вас роботи нема?

— Старша служниця?!