Розділ 3

— Леді, що за зухвалий погляд?

— Вам краще не розмовляти так зі мною.

— Ви не можете грубити своїй вчительці. Якби ви успадкували все, що могла дати вам кров Шарлот, цього інциденту не було б.

Вона навіть не думає про вибачення. В її очах лише приниження.

***

Урок кілька місяців тому.

— Леді Вівіан, тримайте спину рівно. Я вам вже казала: якщо хоч одна книга впаде з вашої голови, обід ви сьогодні не побачите.

Сьогоднішній урок затягнувся аж до вечері.

***

Мадам завжди знущалася з мене. Але я не думала, що вона колись перейде межу.

— Леді, що ви робите?

Я взяла чашку і кинула її на підлогу.

— Ви звільнені, мадам Кларіндо!

— Що? Ви з глузду з'їхали, леді Вівіан?

— Сім'я Шарлот позбавляється слуг, які завдають болю членам сім'ї. Є якісь питання?

— Це була випадковість. Я просто хотіла навчити вас. Ви не можете ігнорувати мої старання.

— Від сьогодні називайте мене "Герцогиня". Ви ж більше не моя вчителька?

— Що?

— На мою думку, ви не досить вихована і розумна навіть для звичайної сільської школи.

— Що ви!?

— Мелісо.

— Так, леді.

— Покажи мадам Кларінді, де знаходиться вихід.

— Мадам Кларіндо, прошу вас, я проведу вас.

— Як ти смієш!

Кларінда простягла руку до Меліси і використала свою магію води.

— А-А-А!

Використовувати магію на людях, які не володіють нею, заборонено законом.

— Яка ще герцогиня? Ти — як копія своєї мами. Неосвічена ІДІОТКА! Я хотіла зробити з вас дівчину, яку реально можна було б називати герцогинею. Але, видно, це безнадійно.

Знову вона за своє, коли є можливість, обзиває і зневажає мою маму.

— Ви не можете пробачити мою маму за те, що Ліам Де Шарлот, мій батько, вибрав її, а не вас.

Колись давно мадам була нареченою пана Ліама, але весілля так і не відбулося, бо Ліам втік зі служницею. Можливо, вона мене ненавидить через те, що я їхня дочка.

— ЩО?!

— Якщо ваш шлюб був лише способом зміцнити владу сімей, а вас цікавив лише титул, ви могли вийти за герцога Даніеля. Але цього не сталося. Видно, мадам, ви дуже любили мого батька.

— Замовкни! Я більше не можу стримуватися! Ти знаєш, що буде, якщо це дійде до пана Фабіана? Забула, що це він мене найняв? Я тут, наглядаючи за твоєю матір'ю, яку викинули.

Правильно: слова дідуся Фабіана — закон. Навіть герцог не може заперечувати. Але ви, мадам, пропустили одну річ.

— Зараз виганяють вас, мадам Кларіндо. Пан Фабіан ніколи не поставить вас вище мене. Чим ваша кров краща за кров Шарлот? Мій батько не помилився. Боюся уявити його життя з такою, як ви.

— ЗАМОВКНИ!

— Як сильно ви йому не подобалися, що він втік з моєю матір'ю? Він кинув вас.

— Ти взагалі розумієш, що говориш? Ти — донька Регати, служниці, яка тільки прибирати вміє! І ти маєш сміливість так зі мною розмовляти? ТИ НІКЧЕМА!

Мадам підняла руку і вдарила мене по щоці. Удар був настільки сильним, що я не втрималася і впала. На щастя, до кімнати зайшов герцог.

— Мадам Кларіндо, що ви робите?