Знайомство, як тригер або ж дві недотичні реальності

 ….   ….   ….  ….  ….
 

     Як на 28 серпня погода на вулиці була мерзенна і зовсім не літня.  Доводилося надіятися лише на те, що протягом дня сонце все ж хоч трошки прогріє повітря і буде можливість не тягати на собі два шари одягу. Хоча, тоді сірий пуловер доведеться носити в руках….. Так собі перспективка.
      Назар швидко переходив по відкритій ділянці з одного корпусу в інший. Статний, високий, проте дещо худорлявий, як на свій вік, хлопець був повністю поглинений в думки. І це було абсолютно природньо, адже вступ в Могилянку - мрія, що була такою недосяжною ще декілька років тому, нарешті почала набувати реальних контурів.
    - Так, зараз ще занести документи для поселення в гуртожиток і можна буде видихнути. Хлопець поправив рюкзак не першої свіжості на своєму на плечі. Блакитні очі ховали в собі відразу все: захват від реальності, розгубленість та втому. Ту, велику, проте вдало сховану в найдальшу шпарину, яка накопичувалася не один рік. Лише вона в поєднанні з юним віком та дещо загрубілою шкірою рук видавала не просте життя сільського парубка.
  - Де ж той корпус номер сім? Назар буквально на мить став схилившись над смартом, що лежав на кіпі паперів потрібних для зарахування.
  Але саме даного часу вистачило, щоб осіннє прохолодне повітря розрізав різкий та неприємний звук автомобільних гальм.
  Червона мазда на щастя була оснащена новою справною системою гальм, тому непоправного не сталося. Проте натертий до стану дзеркала капот встиг досить відчутно завдавати удару по корпусу Назара. Через що він опинився на бруківці, що вистеляла площу між корпусами.
Хлопнули дверцята і тінь яка повинна би була схилитися над ним, що б констатувати відсутність жертв завмерла на місці.
-  Твою ж дивізію!!! Не дай Боже там вм'ятина, я тебе, козел, розірву! - тонкий жіночий голос розчахнув повітря.
І поки хлопець намагався прокліпати пил з очей, білі кроси вже крокували до нього.
- Ти що, тварино, не бачиш машину? Чи тобі бачити нічим?! Дівчина явно була незадоволена і зовсім не переймалася станом людини, яку щойно майже збила.
- І вам доброго дня! Видавив з себе Назар нарешті піднявшись.- Не думав, що на території навчального закладу можна пересуватися на авто….
- Ти взагалі ні чорта не думав.