Хочеться вбити

З посудом теж була біда. Юля тільки один раз в житті мила посуд, ще в школі. Вона обідала у Полі й подружка сказала, що в них заведено мити за собою тарілки. Тож досвід вже мався. Юля б все зробила добре, та складена тарілка на виделки, зверху тарілка і сковорідка, чомусь не втрималися і поїхали на підлогу. З гуркотом і супроводжувальним криком Юлі усі тарілки вщент.
В цей момент до квартири вскочив Валерій, швидким рухом схопив дівчину.

— Що сталося?! — Побачивши сковорідку, яка весело догори дриґом вилежувалася в уламках, глянув вже стриманіше на Юлю.- Ох ти й безрука, от не дивно, що ти досі незаміжня! Горе тому мужику, який зв'яжеться з тобою.

Губи Юлі затремтіли, образа чорною хмарою над нею нависла. А найболючіше було від того, що саме він це сказав.

— А хто тобі сказав, що мене заміж не кликали? Це я не хочу заміж за таких чурбаків, як ти. Самовпевнених, які думають, що знають все в цьому житті, а самі по цей час живуть бобирем в обшарпаній однокімнатній хрущовці, у якій навіть телевізору і посудомийки немає. Скільки тобі? Тридцять п'ять? Більше? А де твоя сім'я? Де твої досягнення? Що ти з себе представляєш? Дівчину носом тикати ти вмієш. А що ще?
— Те, чого я досягнув тебе вже взагалі не повинно стосуватися! Ти тут ніхто! І взагалі маєш дякувати, що тебе підібрали як шавку побиту на дорозі. І на відміну від тебе, я сам не пропаду.
— Я теж не пропаду!
— Та невже?
— І не сумнівайся! То ж можеш збирати речі й вимітатися! — Після цих слів у квартирі запанувала тиша.

Чоловік глузливо посміхався, піднявши куток губ доверху. До Юлі стало доходити, що вона щойно сказала. Пирхнув, вона схопила валізу, пхаючи туди свої речі похапцем. Вискочила з квартири, зі злістю і розпачем тисла на кнопку ліфта, який так і не приїхав. Тож схопивши свою валізу потягнула її вниз. Вона обтягувала їй руки, та дівчина і не помічала того, така безнадійність її укутала. Доволочивши її до виходу, направилася куди очі дивляться.

На вулиці вже смеркалося. Юля сіла в якомусь сквері на лавці. «Якби машину не віддала, то переночувала б ній.» — подумала, — «доведеться її продати, після ремонту, візьму щось простіше. І будуть гроші на якийсь час.» Вона підняла очі в небо. Намічалась напрочуд зоряна і безхмарна ніч. «Красиво. А від того ще гірше.» Важко зітхнувши зіщулилася, холодало.

Десь поряд заржали коні, Юля не відразу й зрозуміла, що то поруч з нею на підпитку якісь чоловіки. Стало ніяково і трохи лячно. Одна, скоро зовсім ніч, сквер спорожнів і на що їй чекати? А якщо оттакі будуть вештатися? Юля потягнулася за телефоном і зрозуміла, що залишила його у Валерія Дуба. Вона була дуже-дуже на нього зла і сердита. Їй хотілося відлупцювати його, бажано з важкими тілесними. О, вона б надавала йому по його самовпевненій пиці, натягала б за його світле волосся, видряпала б такі привабливі сірі очі.

— Уууу, — розплакалася дівчина, завиваючи.

Ну чого він такий противний і так їй подобається? Він же може бути нормальним, Юля бачила це. В такі хвилини, вона потайки його розглядала. Очі відвести було складно від його неквапливих рухів, задумливого погляду. Юля закохувалася і раніше, але ще ніколи їй не хотілося так когось вбити й водночас обійняти, притулитися. От чому він так з нею поводиться? Юля витирала сльози, розмиваючи косметику по обличчю.

— Пішли, горе лукове. — Валерій взяв в одну руку її валізу, іншою схопив дівчину за передпліччя, піднімаючи з лавки.
— Я нікуди з тобою не піду! Ти гівнюк!
— А ти мимра і що? — Вернув їй образу.
— Я не мимра!
— Мимра.. мимра. То ти себе в дзеркалі не бачила.
— Знаєш що?
— Знаю, — сміється, — ми це вже проходили.
— Ти нестерпний! Я нікуди не піду!
— І куди ти на ніч дивлячись дінешся?
— А це вже не твого ума справа!
— А ну так, до татуся побіжиш чи відразу до Косинського?
— Ти бездушний дурень!
— Ти мені вже набридла, курка ти недоскубана, ще раз почнеш кидатися необдуманими словами, я за себе не ручаюся! Чуєш?! Ти зараз смирно, як овечка, йдеш слідом і мовчиш. Чекаєш на свого брата і вимітаєшся з мого життя назавжди! Щоб я тебе з суботи більше ніколи не бачив. Якраз твій кабріолет буде готовий. Второпала!

Та його слова мали зворотний ефект.

— Що?! Що ти сказав?! Це я курка недоскубана? Ти себе бачив, півень облізлий. Та кому ти треба? З тебе і холодець не вийде, бо ти геть отрутою вкритий. В тебе від себе тільки стоїть, бо більше ніхто не зариться. Точно! В тебе ж банальний спермотоксикоз.
— Ну все! Я попереджав! — Юлька тільки й ойкнуть встигла, як висіла вниз головою.
— Дубина, постав мене на ноги! Я буду кричати!
— Якщо не замовкнеш, я заткну тобі рота. І повір, тобі це не сподобається.
— Поможіть! — Закричала жертва Валерчиного свавілля, за що отримала по м'якому місці. — Боляче!
— Зато не смертельно. І за кожен твій звук, будеш отримувати ще.
— Козел!
— Коза!

Зайшовши у квартиру, звалив її в коридорі, поруч поставив валізу.

— Йди вмийся, жертво косметичної індустрії.

Він був дуже злий і роздратований. Та що там казати, він вже так стомився від цього дівчиська, що ладен був чимось її навернути. Горда яка, ти диви! Він може й погарячився з тими яйцями й посудом, його просто нервувало, що вона така самовпевнена, а навіть банальні яйця не може засмажити. От хто її виховував? Тепличне золоте дитя. Ще й сміє щось йому всупереч ставити. Якби не була сестрою Тірченка, то він би викинув її давним-давно, нерви були б ціліші. От безмозка корова, це ж треба було так вляпатися. Валерій налив собі випити, бо тут ніякого здоров'я не вистачить. В нього в житті й так останнім часом все напружено, а тут ще ця "принцеса". Він вже не в тому віці, щоб останні сили витрачати на пустих ляльок. Вже проходили - знаємо.

Юля вийшла з ванної. Пройшла до кімнати, опустивши голову.

— Тобі налити, — запитав Валерій, на що дівчина кивнула головою. — Є віски й трохи джина.
— Віскі.
— Є одна умова. Ти зараз оце випила і відразу пішла спати, мовчки, — протягнув їй склянку. Тірченко підняла на нього червоні заплакані очі. А Валерій Дуб залюбувався. Вона стояла перед ним справжня, без краплі макіяжу. І хоч очі були припухлі, однак які це були очі. Вона була доволі милою і здавалася геть дівчам.
Це дівча спорожніло одним махом стакан і не скривилося.