52 розділ

Торвальд Хаген - самопроголошений монарха Ессхейма

- Досить! - застогнав король, розгойдуючись туди-сюди, наче божевільний. – Досить! Я більше так не можу…

- Пр-равду-у... - зашелестів потойбічний голос. - Розкажи пр-равду-у!..

Раптом переставши розгойдуватися, Хаген ошаліло поглянув на гостю.

- За що? – шепотіла сотня голосів довкола. Примара на троні завмерла в очікуванні.

- Я не хотів, - прошепотів Торвальд. – Ти ж знаєш, я б ніколи…

- ТИ БРЕШЕШ-Ш!.. - луною рознеслося по залі, величезною силою притискаючи чоловіка до підлоги.

Натужно проковтнувши, король рішуче підняв погляд на нерухому дівчину. Його обличчя змінилося. Приховувати і виправдовуватися більше не було сенсу, адже вона все знає. Повинна знати!

- Я любив тебе! – вигукнув чоловік, зазирнувши у мертві очі. – Я обожнював тебе! Я все віддав би... А ти? Ти зрадила! Побігла до мого братика, як тільки батько зробив його спадкоємцем! Тьху!.. Ні хвилини не шкодую, що вбив його! Я! Я, а не він, мав успадкувати трон Ессхейма! Я повинен був одружитися з Хранителькою і прожити довге, щасливе життя!..

- Ти обмовив його!.. - прошелестів до болю знайомий голос.

- Я! - задоволено погодився Торвальд, трохи божевільно посміхнувшись. - І ні хвилини не шкодую! Я налаштував батька проти Рона та переконав його схопити брата, я підробив усі докази та наказав його стратити! Так, це все я! І якби міг, сам би відрубав йому голову!

По щоці примари побігла самотня сльоза, блиснувши в розсіяному світлі. Чоловік раптом перестав радіти, міцно стиснувши кулаки. Його серце охопив забутий досі біль.

- Я не бажав твоєї смерті, - покаявся монарх, підповзаючи на колінах ближче. - Я лише хотів прибрати братика зі свого шляху. Я думав… Ми були б такі щасливі разом! Як тоді, в дитинстві, коли ти кликала мене Торі. Пам'ятаєш? Я лише хотів знову стати єдиним для тебе, кохана… Міріам…

Раптом привид підвівся, розправивши плечі, і глянув кудись у порожнечу.

- Цього достатньо? - запитав холодний, проте живий голос.

- Цілком, - вторив йому другий, не менш живий і знайомий.

З темряви вийшов Магнус Лунг та ще з десяток чоловіків, включаючи членів Вищої Ради та вартових. Торвальд спочатку здивовано, а незабаром з розумінням їх оглянув.

- Вистава, значить, - пробурмотів король, підводячись з колін. - Що ж, ти справжня дочка свого батька!.. Як я не помітив раніше? Міріам була іншою…

Скривившись, Хаген простяг вартовому руки, які одразу ж закували в магічні кайдани. Ще раз оглянувши присутніх, чоловік пішов за конвоєм. Ось і настав його кінець!

ЮкіОна

Полегшення, якого я так бажала, не прийшло. Від почутого всередині оселився смуток і невгамовний біль. Мої батьки загинули через дитячу закоханість і звичайнісінькі егоїстичні ревнощі! Чому боги іноді такі жорстокі?

Магнус знайшов мене в саду, поміж укритих снігом дерев і кущів. Час був ранній, і більшість палацу ще спала. Лише служки копошилася, намагаючись закінчити з ранковими приготуваннями до пробудження панів. Прокрутившись всю ніч, вийшла надвір. Мені потрібно було подихати морозним повітрям, провітрити голову і подумати. Про що? Та про все на світі! Від «як бути далі?» до «а може варто втекти?» Можливо, хтось і мріє стати королевою, а от я вже чую, як у палаці та за його межами гуляє плітка: новою королевою стала злидня! Чи готова я до цього?

Сніг припинився, укривши місто білим пухнастим покривалом. Навіть вітер затих вперше за останні два тижні, обіцяючи ясний день. Чоловік повільно брів прочищеною алеєю.

- Доброго ранку, Ваша Високість! – шанобливо вклонився чародій.

- Доброго ранку, дідусю, - втомлено посміхнулася. - Що привело вас так рано у зимові володіння?

Реготнувши, старець підлаштувався під мій крок.

- Дівчинко моя, - почав він здалеку, - я вже старий і сон мій короткий. Та, насправді, я шукав зустрічі з тобою… Юкі, гадаю, нам варто обговорити твоє майбутнє…

Здивовано підняла брову. Хіба моє майбутнє вже не розписане по хвилинах?

- Ні, - сумно посміхнувся Магнус, прочитавши запитання в моїх очах. - Змусити тебе виконувати обов'язки королеви ніхто не зможе. І так, ти можеш за власним бажанням відкликати свою кандидатуру зі списку наслідування.

Здається, в цей момент у мене очі на лоба полізли.

- Тобто, я можу від усього цього відмовитися і жити звичайним, простим життям? Жодних етикетів, прийомів і тугих корсетів?

- Ну-у... припустимо, життя Хранительки звичайним ніяк не назвеш, - погладив довгу бороду маг. - Від цих обов'язків тебе ніхто не зможе звільнити! Проте, що стосується решти, цілком можливо!

- Тобто у Торвальд є спадкоємці? – оце новини!

- У нього є син, – продовжував шокувати чоловік. – Та, оскільки Хаген заволодів троном незаконно, Іврек не має на нього жодних прав. Тим не менш, у твого прадіда Грубера була сестра, і ось у неї є спадкоємці. Їхня лінія відійшла від королівської занадто далеко, але якщо немає іншої кандидатури...