48 розділ

Магнус Лунг, королівський маг

Як і розраховував Магнус, щойно цілісність магічного контуру було порушено, майстер, котрий його створив, примчав виправляти своє творіння.

- Зізнатися чесно, я б ніколи не подумав, що в вас ховається такий величезний потенціал, пане Ленські, - спокійно промовив королівський чародій. - Що ж, у вас намішані чудові гени. Та, боюся, помилятися, це ваше сімейне!

Здригнувшись всім тілом, Іврек подивився на того, хто до нього говорив. Зрозумівши, хто перед ним, чоловік різко зблід, тим не менш, не поспішаючи припиняти свою діяльність. Здається, він не розумів, чого боїться більше: великого чарівника, робота якого стежити за Айсблом, чи розлюченого невдачею монарха.

- Ну, що ви? – добродушно посміхнувся в бороду старий . – Продовжуйте! Я зачекаю. А потім ми з вами обговоримо все, що я тут побачив.

- Його Величність мене вб'є… - якось приречено пробурмотів винахідник.

- Вам зараз варто хвилюватися не про це…

Через півгодини Іврек приречено входив до кабінету великого мага. Він розумів, втекти не вийде! А якщо погрожуватиме королем, тільки підставить цим батька. "Ніхто не повинен дізнатися про те, що ми замислили!" - наказував свого часу Торвальд, опікаючи горе-вченого. Що ж, настав той день, коли йому доведеться взяти всю провину на себе, аби захистити монарха!

Магнус підійшов до шафи, відкоркував якусь пляшку, відлив трохи в пузатий келих і простяг Ленські.

- Що це? – насторожився чоловік.

- Зілля правди, - серйозно відповів чародій. - Я сам його приготував! Усього пара ковтків і від мене не сховається жодна твоя таємниця.

Іврек недовірливо переводив погляд із задоволеного старого на келих і назад. Він не раз чув про те, що чарівники намагаються створити подібне зілля, але жодного разу про вдалі експерименти.

- Але ж, це неможливо… - затнувся винахідник. – Нікому ще не вдавалося…

- Ти сумніваєшся у моїх здібностях? – здивовано скинув сиву брову Магнус. Іврек тільки нервово знизав плечима. - Чудово! Тоді, пий!

Заперечно хитнувши головою, Ленські натужно проковтнув.

- Краще дайте отрути!

- Навіщо так категорично? - посміхнувся маг. – Зілля стане чудовою відмазкою для Торвальда, коли він довідається про твою зраду…

- Я його не зраджував! – розлютився молодик.

- Ні, - спритно маніпулював старець. – Але ж він про це не знає! Як гадаєш, що зробить з тобою батько, коли я йому про все розповім?

- Ви знаєте? – очі хлопчини розширилися до краю.

- Якби Торвальд хоч на мить відволікся від своїх жадібних планів, він би теж це зрозумів, - сумно зітхнув маг. - Ви більше схожі, ніж тобі здається. Та про це іншим разом! Пий!

Невпевнено простягнувши руку, молодий чоловік схопив тремтячими пальцями крихкий келих і залпом осушив його до дна. По тілу промайнуло зігріваюче, розслаблююче тепло. В голові одразу ж зашуміло, а перед очима попливли райдужні кола.

- Молодець! – тепло посміхнувся Магнус, присідаючи за свій стіл та активуючи записуючий артефакт. - А тепер розказуй! Все, від початку і до кінця!

ЮкіОна

В себе прийшла тільки ввечері. Я лежала у своєму ліжку, одягнена в те ж таки плаття, а на губах блукала безглузда посмішка. Боги, що я накоїла? Сором залив щоки гарячим рум'янцем, а в грудях шалено забилося чи то перелякане, чи то щасливе серце. Так, я була щаслива, і в той же час совість кричала не своїм голосом. Здається, необдумано я сьогодні зіпсувала свої дружні стосунки з Ейнаром. Не думаю, що він пробачить... Сподіваюся лише, що зрозуміє! А я дуже, ну ДУЖЕ постараюсь сперти всю провину на магію! Адже це вона у всьому винна! Вона та почуття ейфорії, яке вона подарувала!

Глибоко зітхнула, беручи себе до рук і підводячись з ліжка. Сяк-так поправила зачіску, що розтріпалася, і рушила у бік вітальні. Їсти хотілося просто по-звірячому!

На невеликому столику розмістилася таця з накритими кришками тарілками, а на дивані читав якусь книгу Майк. Полегшено видихнула! Незважаючи на рішучість, побачити зараз Ейнара було до демонів страшно. Здається, я не переживу його реакції!

- Прокинулася вже! - зрадів хлопчина, щиро мені посміхнувшись. – Голодна, мабуть. Сідай, тут тобі смакоти принесли.

Криво усміхнулась і сіла навпроти.

- А де?..

- Побіг у справах, - розуміюче хмикнув Майк. – Вже пізно, я теж скоро піду…

- Ти ж повечеряєш зі мною?..

Як не дивно, після ситного перекусу, мене знову потягло в сон. Ватне тіло та порожня голова стали справжнім подарунком. Навіть не пам'ятаю, як дісталася до ліжка. А вранці мене розбудив улюблений голос, який я підсвідомо страшенно  боялася знову почути.

Торвальд Хаген - самопроголошений монарх Ессхейма

- Що, демони тебе розірви, відбувається? – нервував Торвальд у своєму кабінеті пізно вночі, коли весь палац уже міцно спав. – Де тебе весь день носило? Чому магія знову хлище на всі боки?