46 розділ

Спогади Магнуса Лунга

- Я привів дівчинку до палацу та залишив у себе. Ми майже півроку шукали її родичів, але ніхто так і не відгукнувся. Сама дівчинка не пам'ятала абсолютно нічого, до того дня, коли ми зустрілися. Іноді я думаю, що це самі боги послали її для мене… - розповідав маг, з головою занурившись у спогади. - Міріам була світлою дитиною. Завжди весела, добра, вона легко заводила собі друзів. Незабаром весь палац млів при її появі. Навіть серце Торвальда не залишилося сліпим…

«- Ні, Торвальде! Ти тримаєш кисть неправильно, ось чому нитки постійно вислизають із твоїх пальців, - Магнус терпляче намагався донести ази до маленького принца. – Спробуй скласти пальці ось так…

Чоловік щоразу вкладав руки хлопчака в правильне положення, але у того все одно нічого не виходило. Що більше він старався, то більше втрачав залишки концентрації.

- У мене не виходить! – нервував принц, от-от готовий здатися і знову втекти.

- Ти чого, Толі? - весело хихикнула мала, підбігши до нового друга. - Це ж так плосто. Заклий очі і відчуй!.. Ось зе вона, нитка, у тебе в луках. Відчуваєш? А тепел, як у голці: накинь петлю і затягни! Ось так! Молодець!..»

Весело розсміявшись, Міріам застрибала навколо здивованого принца. У нього справді, легко вийшло те, що не виходило останніх два тижні.»

- Тоді я ще не розумів, чому Айсблом закликав нову Хранительку настільки рано. Адже королева була досить молодою і зі своїми обов'язками справлялася повною мірою. Та згодом час все розставив на свої місця…

З тих пір Міріам завжди займалася разом з Торвальдом, підтримуючи і врівноважуючи його запальний характер. Вони були не розлий вода! Завжди разом завжди поруч, якщо одному з них потрібна допомога. У палаці жартували, що з них вийде чудова пара… Можливо, так воно й було б, якби раптово не померла королева. Айсблом того ж дня розкрився для нової Хранительки, а через тиждень після похорону король привіз до палацу свого позашлюбного сина, Рональда! Кажуть, лише королева стримувала чоловіка, аби той не відрікся від слабкого спадкоємця ще з народження…

Хлопець був повною протилежністю Торвальду: у свої 17 років високий, статний, з волоссям кольору стиглої пшениці, він умів підкорювати жінок одним поглядом зелених очей. Будь-яка була б рада стати йому парою, та в серце принцу запала лише моя Міріам. Не можу сказати, що був проти… Просто, вони були ще такі юні, трохи наївні, проте з добрими серцями та щирими почуттями одне до одного. Такі ж яскраві, як два метелики…

Ні для кого не було секретом, що старий король давно планував звести на трон молодшого сина замість старшого. По тій же причині, ні для кого не стало сюрпризом, що монарх таки видав наказ, про позбавлення Торвальда Хагена прав на престол довічно. Адже Рональд володів сильним даром і подавав великі надії. Ну а швидке весілля майбутнього короля і Хранительки здавалося неминучим!

Можливо, так воно й було б, якби Торвальд не збунтувався. Ревнощі виїдали його зсередини, не дозволяючи тверезо мислити. Що він тільки не робив, аби посварити коханих… Підступи, плітки, змови проти короля… Останнє і стало шляхом до їхньої спільної могили.

Міріам була вагітною, коли звідкись випливли документи про співпрацю Рональда з нашими ворогами. Змова, з таємною метою скинути короля, була абсолютно безглуздою нісенітницею! Проте на той час від попереднього розуму монарха залишилися жалюгідні крихти. Йому скрізь ввижалися вбивці, заздрісники та зрадники. Не дивно, що Торвальду легко вдалося переконати короля схопити та стратити Рональда.

Смерть Міріам, швидше за все, не входила до його планів… Йому потрібний був спадкоємець! Хлопчик, замість якого він міг би законно правити. Торвальд не знав, що моя донечка народила дівчинку...

Міріам загинула в Мертвому лісі, намагаючись врятуватися від переслідування, а Рональда стратили на площі як зрадника королівства. Їхню дитину знайти не вдалося… Ми вирішили, ти загинула…

- Як мене звали? - прошепотіла блідими вустами Хранителька рівноваги.

- Кайя... У перекладі з стародавнього - чиста, світла… - втомлено посміхнувся маг. Ось саме зараз, після того, як він вилив свій біль, чоловік насправді виглядав навіть старшим за свої роки… Хоча, хто ж насправді знає, скільки років королівському магу? Такі, як він, здатні прожити дуже довге життя!

ЮкіОна

До себе повернулася спустошеною. Не можу сказати, що чекала чогось іншого, коли вирушала на розвідку до Магнуса, проте… Це так дивно, розуміти, що тебе все ж таки любили! І якби не втручання лише однієї людини, у мене могла б бути любляча сім'я, рідна домівка і багато друзів! Я могла б жити інакше, ніколи не відчувати чужої ненависті, образи, голоду, не знати, що таке побої та знущання. Я могла б бути принцесою!.. Кажуть, у богів власні плани на кожну людину, та іноді вони бувають надто жорстокими!

- Що будеш робити? - запитав Ейнар.

Здригнулася всім тілом, зовсім забувши, що він все ще поряд.

- Не знаю… – відповіла щиро. На той момент у голові крутилося стільки думок, що вирішувати, як жити далі було неможливо! - Але прощати вбивцю своїх батьків я точно не збираюся!

Зіславшись на погане самопочуття, просиділа в кімнаті до пізнього вечора, а коли заснула, з білої імли на мене дивилися чиїсь величезні холодні очі. Вони полонили мене, сковуючи і тіло, і емоції, не відпускаючи до самого світанку. А вранці землю вкрив товстий шар снігу.