44 розділ

Торвальд Хаген - самопроголошений монарх Ессхейма

Палац здригнувся, наче від землетрусу. Усього мить, проте король це виразно відчув. Нахмурившись, він прислухався до навколишнього світу. Нічого!

- Напевно, знову Ленські експериментує, - відмахнувся чоловік, беручись за обридлу, та все ж обов'язкову роботу.

Щоправда, заглибитися в переглядання чергового доносу монарх не встиг. У двері постукали, і всередину заглянув горе-винахідник. Невпевнено посміхнувшись, хлопчисько дочекався, коли король дозволить увійти, і ніяково прослизнув всередину.

- Що знову? – рикнув невдоволений Торвальд. – Невже лабораторію підірвав?

- Н-ні, Ваша Величність, - смикнувся назад Іврек. – Айсблом… він…

- Не тягни! – розлютився чоловік. Він ненавидів цю дурну звичку товкти воду в ступі!

- Він зніс усі блоки… - втягнув голову в плечі вчений. - Магія спалила останні вловлювачі і зникла з потужним спалахом.

- Як це «зникла»? – почув головне монарх. Вловлювачі - справа наживна, блоки теж полагодити можна, але куди могла зникнути така прорва магії? Це вже інше питання!

- Хтось ще знає? – напружився Торвальд.

- Ніхто… Думаю, ніхто! Якби не прилади, я б і сам не помітив…

- Значить, ніхто не дізнався, що магія повернулася? - хлопчисько негативно замотав головою. - Чудово! Тоді негайно поверни все на місце і берись за вловлювачі! Час закінчується, я не можу довго чекати!

Ейнар

- Як вона? - спитав королівський маг, коли Ейнар повернувся до палацу зі своїми людьми.

- Майже не постраждала, - відрапортував слідчий. – Кілька подряпин та магічне виснаження.

- А як… настрій? - Магнус відчутно напружився.

- Якщо ви про те, що трапилося на балу, то вона дуже зла. Замкнулась у своїх покоях і не бажає ні з ким бачитися.

- Чув уже… - скривився чародій. - Самого короля на поріг не пустила! І як він стерпів?

Ейнар загадково посміхнувся, згадуючи розлючене обличчя Хранительки, коли Торвальд увірвався до її вітальні, незважаючи на відмову. Дівчина запустила в монарха кількома вазами, а коли жодного разу не влучила, в хід пішли стільці, подушки і навіть одна квітка в горщику. Шокований король відступив, так нічого й не досягнувши. Справжня фурія! Такою Ейнар кохану ще ніколи не бачив.

- Я б хотів порозумітися... - важко зітхнув Магнус, погладжуючи довгу сиву бороду. - Та спочатку нехай трохи заспокоїться! Що з храмовником?

- Спробували допитати, - скривився слідчий. - Мовчить, як німий. Ні вмовляння, ні погрози не спрацювали. Якщо не схаменеться, пустимо в хід тортури!

- Дивись, не перестарайся! – реготнув королівський маг. – Якщо архієпископ Заїрський все ж таки вирішить повернути свого шпигуна, доведеться пояснювати, чому він у такому жалюгідному стані…

Повернувшись на службу в управління порядку, чоловік насамперед попрямував до підвалу, де в них знаходилися тюремні камери та допитні для тимчасового утримання злочинців. Гард Вален, схудлий, пошарпаний, покритий дрібними порізами та синцями, дивився на гостя з неприхованою ненавистю. Слідчий пройшов у допитну, сів за стіл, навпроти полоненого і мовчки зазирнув у темні злі очі. Скільки часу вони мірялися силами, вороги не знали, та ніхто з присутніх не наважився їм завадити.

- У тебе знов нічого не вийшло, - констатував факт Ейнар.

- Р-р-р-р! - звірячий рик розрізав мертву тишу у кімнаті. — Якби не той демон, ти ніколи нас не наздогнав би!.. Що? Невже вона не розповіла тобі? Не довіряє?

Захват з легким божевіллям відобразилося на змарнілому, зарослому щетиною обличчі. Регіт, схожий на хрип, дряпав нерви всім присутнім.

- Для чого ти намагався викрасти Хранительку рівноваги? - холодно запитав Драгар, міцно стискаючи кулаки. Занадто вже сильно вони чесалися врізати по цій самовпевнений пиці!

- Для того ж, навіщо вона й вам, - шипів полонений. – Аби використовувати у власних корисливих цілях…

- Як ви збиралися її використовувати?

- Це вже не важливо, хлопчиську, - розслаблено відкинувся чоловік на стільці. – У будь-якому разі, ми хоч би були з нею чесні! Вона достеменно знала, куди їде і навіщо. А що ж ви... П'явки, котрі присмокталися до її сили і вдають, що це заради її ж блага!.. Прийде день, вам це ой як відгукнеться! Жаль, я цього вже не побачу! Кхе-кхе...

Сплюнувши згусток темної крові на підлогу, Вален розтягнув обличчя в кривій посмішці.

- Якщо тільки демони не зжеруть її раніше!

Більше чоловік не сказав жодного слова. Лише час від часу бурмотів щось невиразне, дивлячись у нікуди. Поспостерігавши ще якийсь час, слідчий пішов геть. У нього з'явилося дуже багато запитань до однієї блондинистої вискочки, котра занадто зарвалася!

ЮкіОна

Коли перший адреналін схлинув, перед очима почали повставати картинки з недалекого минулого. Особливо історія, що трапилася на балу. В грудях ніби розверзлася бездонна дірка. Та найбільше ранила не звістка про смерть батьків. Десь глибоко всередині я знала, що так буде. Найболючіше ранила зрада!.. Вони ВСІ знали, хто я! Знали про моє минуле, проте вважали за краще мовчати! Так, можливо це через якусь там «зраду»! Але хіба ж я не заслужила знати правду?