35 розділ

Іврек Ленський, винахідник

Іврек мчав коридорами до свого маленького підвального кабінету, який кілька років тому йому виділив сам король. Це була найважливіша подія у його житті. І ось, коли він готовий був зробити перше найзначніше відкриття, все пішло шкереберть! Адже це його єдиний шанс стати ближчим до Торвальда! Єдиний шанс показати, що він вартий його уваги та любові. Другого шансу король не дає нікому, навіть власному сину!

Так-так! Іврек Ленські перший і єдиний син Великого Торвальда Хагена! Проте король або не знав про це, або вважав за краще забути про свої ганебні бажання. Не годиться монарху зі служницями плутатися! І все ж таки двадцять років тому, тоді ще молодий принц, звернув свою увагу на привабливу дівчину в білому фартуху.

Єдина ніч закінчилася несподіваним «подарунком долі». Саме так Іврека називала матір, і виховувала сина у величезній любові та повазі до короля. Не дивно, що як тільки хлопчик підріс, він зробив усе можливе, аби стати ближчим до батька.

І ось, коли все нарешті вийшло, він зробив таку дурість! Поспішив! Влив у дитину більше, аніж дозволяв її маленький резерв, що призвело до передчасних пологів. Якщо після такого немовля помре, Торвальд його не вибачить! Іврек втратить ту тендітну довіру, яку встиг заробити, і шанс на щастя! Це буде початком кінця!

Увірвавшись до лабораторії, чоловік не відразу помітив, що жінка сидить на підлозі злякана та трохи бліда. За ту мить, яка знадобилася, щоб озирнутися, його всього перетрусило. Невже спізнився? Але ні! Помітивши господаря кімнати, Кларета Делфі, дружина міністра освіти, Дункана Делфі, голосно застогнала, намагаючись підвестися.

- Де ви були, пане Ленські? Ви привели лікаря?

- Він уже йде, - полегшено видихнув чоловік, підхоплюючи породіллю під руку. – Думаю, лабораторія не найкраще місце для такого інтимного процесу, як пологи. Давайте, я проведу вас у найближчі покої?

- Було б добре, - погодилася Кларета, згинаючись у черговому приступі болю. - Тільки, нам варто поспішити, пане Ленські. Здається, дитина твердо вирішила з'явитися на цей світ якомога раніше!

Повільним кроком, перериваючись, аби перечекати черговий напад потуг, Іврек таки вивів жінку з підвалу, а там і лікар з охороною поспіли. Міцний чоловік підхопив даму на руки, немов пушинку, і швидким кроком пішов за лікарем.

- Фу-ух! – полегшено видихнув Іврек, відчуваючи, як страх, що липкими щупальцями обліпив його тіло, повільно почав відступати. Що ж, усе, що від нього залежало, він зробив. Далі йому залишається лише молитися!

Торвальд Хаген - самопроголошений монарх Ессхейма

Було вже пізно, коли в його покої постукали. Двері нечутно відчинилися, і в кімнату зайшов придворний лікар.

- Ну що там? - схопився монарх з крісла, в якому досі намагався відпочивати.

- Ваша Величність, - шанобливо вклонився гість, зовсім не поспішаючи повідомляти важливі новини і тим самим полегшити душевні муки. – Пологи пройшли успішно. І дитина, і мати почуваються добре…

- Мене це не хвилює! – перебив монарх, роздратовано скривившись. - Що з даром?

- Нема про що хвилюватися, - безпристрасно відповів лікар, абсолютно не лякаючись емоційних сплесків короля. - Немовля однозначно володіє здібностями. Простіше кажучи, він чарівник! Наскільки сильний, тут покаже лише час…

- Чудово! - зрадів Торвальд, підсвідомо розслабляючись і приосанюючись. – Мені потрібен ваше письмове заключення, завірене магічною печаткою. Ніхто не повинен засумніватися в правдивості документа!

- Слухаюсь, Ваша Величносте, - вклонився чоловік із абсолютно байдужим виразом обличчя. Здавалося, ніщо не здатне його розворушити.

- Продовжуйте за ним спостерігати та вимірювати рівень магії, – продовжував наставляти монарх. – Мені потрібні щоденні звіти про стан його здоров’я, особливо магічне. Зрозуміло?

- Гранично, - вклонився лікар.

- Тоді можеш іти, - махнув рукою у бік виходу Хаген. Тепер його мозок займало набагато цікавіше запитання: як використати отримані знання на благо собі? Скільки союзників він дістане, якщо пожертвує першою партією вловлювачів на користь «друзів»? І що вони будуть готові йому віддати, заради народження обдарованих синів? Стільки справ, а до осіннього балу залишилося лише п'ять днів! Та він обов’язково встигне. Мусить встигнути!

Ейнар

Чарівник весь час сердився! Чому? Та він і сам не розумів! Та це дівчисько просто виводило його із себе. Ні, вона не уникала обов'язків, не вередувала, не вставляла йому палки в колеса. Але щось глибоко всередині чоловіка було абсолютно незадоволено ні її виглядом на людях, ні її посмішками іншим хтивим чоловікам, ні навіть її манері обмірковувати рішення якихось завдань, підгризаючи при цьому кінчик пера.

Можливо, якби Ейнар хоч на мить зупинився, задумався, зіставив усі отримані факти, він зрозумів би, що справа зовсім не в Юкі, а в ньому самому! Коли тільки це невпевнене в собі, трохи зацьковане дівчисько встигло так розкріпачитися? Невже вона завжди була такою вродливою? Невже він був настільки сліпим і глухим, що не помічав її гострого розуму і не менш гострого язичка?