33 розділ

Магнус Лунг, придворний маг

Останнім часом його нудне існування з пасивного спостерігача перетворилося на жваву п'єсу. І справа не тільки в підлому задумі Торвальда, про який йому щодня доповідали «свої» люди, а й у жвавості, яку привнесла в життя палацу нова Хранителька.

ЮкіОна, дівчинка з величезним талантом та сильним характером, котрі просто необхідно відкопати серед дурних забобонів та страхів. Біль, що викликала їхня перша зустріч, поступово заміщалася цікавістю і навіть прихильністю. Так, бачилися вони рідко, проте старий ніколи не залишав поза увагою її справи, підсвідомо вишукуючи спільні риси з Міріам.

«Донечко, - промайнуло в голові чарівника, поки він гортав чергову доповідь про влаштований переполох у палаці за участю барона Юберті. Неприємний тип! - Тобі завжди вдавалося мене здивувати. Думаю, цього разу, ти перевершила сама себе!»

- Боги, аби лишень вони не повбивали одне одного!..

У двері голосно постукали і, не чекаючи відповіді, всередину влетів Ейнар, немов шалений вихор. За ним, трохи соромлячись, зазирнула винуватиця цього переполоху. Чоловік навіть не сумнівався, що саме вона спромоглася довести завжди врівноваженого слідчого до вибухонебезпечного стану.

- Ейнаре! – добродушно вигукнув маг, підводячись з крісла і старанно приховуючи в довгій бороді лукаву посмішку. – Що привело тебе до мене, хлопчику мій? Ваша Світлість, не тупцюйте біля дверей, заходьте сміливіше! Я абсолютно точно не кусаюся…

- Вибачте за вторгнення, - привітно посміхнулася дівчина до болю знайомою посмішкою, весь час косячись на свого супроводжуючого. – Ейнар… тобто, лорд Драґар не задоволений моїми знаннями в магії і наполягає на якнайшвидшому навчанні… Пане Лунг, чи можу я розраховувати на вашу допомогу в цьому питанні?

- Вона не може себе захистити!.. - прошипів слідчий.

У світло-блакитних очах веселощі змішалися з прихованою надією. Магнус одразу ж зрозумів, Юкі щось дуже потрібне від нього, і це «щось» явно не навчання. Проте, розкривати карти ще зарано. Ейнар правий, дівчина надто юна і наївна. Їй не вистачає ні знань, ні досвіду у придворних іграх. Притулок – хороший вчитель, але тут грають по-дорослому! У палаці немає місця жалості, немає місця чорному чи білому. У цьому світі все сіре. Потрібно лише навчитися правильно вибирати відтінок! Він не зможе її навчити, але може вказати напрямок…

- Ейнар правий, - відповів чоловік, через кілька хвилин. – У вашому розпорядженні величезна сила, яка завжди буде ласим шматком для будь-кого спраглого до влади. Ви сполучна ланка між Джерелом магії та людьми. Вже одного цього достатньо, аби рівновага була збережена. Та при цьому, кожна Хранителька по-своєму використовувала власну магію, аби покращити наш світ. До прикладу, леді Бертран за допомогою своєї сили малювала дивовижні картини, які приносили радість усім, хто їх споглядав. Леді Клариса Шантене зцілювала навіть безнадійних хворих, а графиня Холмська взагалі докорінно перебудувала цей палац. У неї був неймовірний хист до створення лабіринтів. Кажуть, у ньому досі знаходять нові таємні кімнати та ходи!..

- А леді Міріам… - раптом перебила гостя. – Що зробила вона?

Ні, це не був шок, та питання все ж виявилося настільки несподіваним, що трохи похитнуло землю під ногами чарівника. А чи варто розкрити цю правду? Чи не зарано ще? «Вона може наробити дурниць, якщо довідається!» Остання думка протверезила і повернула самовладання.

- Міріам мала дивовижні здібності, - сумно посміхнувся чоловік, помітивши, яким пожвавленням спалахнули очі Юкі. - Вона вміла домовлятися із природою. Вітер, вода, земля, навіть вогонь, який все ж погано піддається таким, як ви, слухали її, виконуючи будь-яке бажання. Хоча… насправді Хранителька дуже рідко втручалася у звичний перебіг природних процесів… Гаразд! Щось ми не про те заговорили!

Розчарування, котре промайнуло в очах гості, стало справжньою нагородою для старого. Що ж, усьому свій час!

- Вас потрібно навчати! Для Хранительок це не так важливо, ваша магія скоріше інтуїтивна, проте все ж потребує вдосконалення. Ми будемо м’яко вас направляти. Саме тому я приставлю до вас найкращого свого учня! Людину, котрій довіряю, як самому собі, і в якій беззастережно впевнений!.. Ейнар, ти навчиш нашу юну леді всьому, що їй потрібно знати!..

- Що?.. - спробував обуритися слідчий.

- Почніть з азів. Необхідну літературу я надішлю вранці…

- Але... - не вгавав чоловік.

- А тепер вибачте, у мене ще багато роботи! – задзвонивши в дзвіночок, старий із задоволеним виглядом провів шокованих гостей.

Ну що ж, це було спритно і заслуговує на похвалу, хоч і не увінчалося успіхом. Досвіду обмаль! Але, з часом це виправиться. Згодом, вони обидва стануть вправнішими. Всьому свій час!

ЮкіОна

Все вийшло не зовсім так, як я сподівалася, або, якщо точніше, зовсім не так! План, ретельно розроблений і виконаний, хай і з кількома вагомими похибками, пішов псу під хвіст. Мене розкусили, ще й притиснувши зверху глибою знань, аби, як маленьку, зайняти справою. Щоб під ногами не крутилася, так би мовити! От… демон!

- Значить, ти його найкращий учень, - посміхнулася, крокуючи до своїх покоїв. Насправді, втомилася страшенно! Після провалу, єдиним бажанням було роззутися!