19 розділ

ЮкіОна

Це так дивно, відчувати магію у себе всередині. Я ніби прокинулася і пірнула у прохолодне джерело. Чомусь, мені раніше здавалося, що моя сила повинна бути холодною. Ну, сніг і таке інше… Але ні, вона пестилася до рук, наче маленьке пухнасте кошеня, ковзала між пальцями, наче ртуть, розсипалася навколо мене легким вітерцем. Це справжнє диво! Набагато-набагато краще, ніж я собі уявляла! Усі ті півхвилини, коли мені вдавалося викликати та утримати магію. А далі... Далі втома, сонливість, і депресія, що часом накочувала.

Старалася, як могла! Якщо не впораюся, хто знає, яке життя на мене чекатиме в новому, зовсім чужому світі…

Ейнар… Це окрема історія! З недавніх пір у мене виникла не те, щоб боязнь вродливих людей, скоріше недовіра до них, настороженість! Хто знає, що у нього в голові? Так, він люб'язний зі мною, не дивиться з гидливістю та осудом, намагається всіляко зблизитися... І якби не моя періодична зовсім непереборна сором'язливість, думаю, ми б змогли стати друзями. А так…

А так, серце вискакує з грудей, важко вдихнути, у голові зовсім порожньо і хочеться втекти якомога далі. Напевно, це магія намагається попередити мене про небезпеку.

- Про що замислилась? - запитав Майк, коли ми зупинилися недалеко від чергового села. Ейнар після останніх моїх пригод навідріз відмовився залишати мене одну. Тому, з того часу ми з малим чекаємо його десь неподалік.

- Думаю, може він погодиться купити мені коника в Мальхельмі? - так, це ще одна тема, яка вже не один тиждень не давала мені спокою. Ніяковість, що виникає між нами, ще більше посилювалася, коли Ейнар обіймав мене під час їзди. Терпіти таке було просто нестерпно! Але коні дуже дорогі і, навряд, я коли-небудь зможу з ним розрахуватися за такий подарунок… - Думаю, якщо ми його продамо в Ессхеймі, то частина грошей повернеться. А решту я з часом зможу відпрацювати.

- А з чого це тобі раптом знадобився власний кінь? – здивувався Майк. Він навіть підвівся і виплюнув соломинку, яку до цього старанно жував.

- Не раптом, - насупилась. Ділитися своїми почуттями здавалося неправильним. А якщо хлопчисько, не зі зла, через неакуратність, розбовкає про все чарівнику? Я ж згорю від сорому! - Це не правильно, що незаміжня дівчина весь час торкається дорослого чоловіка!

- Так ось у чому річ! – скрикнув мій співрозмовник, схоплюючись на ноги. - Та ти ж просто втюхалася в нього по вуха, от і намагаєшся це приховати!

- Втюхалася? - спохмурніла. Про що він говорить?

- Втюхалася, закохалася, запала... Вибирай, що хочеш! – чомусь тішився хлопець. - Чудово! Тепер тобі залишилося тільки спокусити його і нам більше не доведеться розлучатися після приїзду!

Моєму шоку не було меж! Навіть теорія про закоханість якось вилетіла із голови. Куди там їй до всесвітньої змови цього інтригана!

- Що ти несеш? - спробувала розсміятися, та серце раптом збилося з ритму. А  якщо?.. Жодних «якщо»!

Задоволено посміхнувшись на весь рот, Майк зірвав нову соломинку, затис її зубами і, заклавши руки за спину, пройшовся переді мною туди-сюди. Якби не його «геніальні» теорії, я б теж розсміялася!

- А то! Я чув, як Ейнар з кимось розмовляв по дивному предмету, магічному, мабуть. Так от він сказав, що передасть тебе цій людині відразу ж після прибуття в Ессхейм! А я, знаєш, уже до тебе звик, і мені зовсім не хотілося б ось так розлучатися! Ось тому, твоя закоханість має зіграти нам на руку! Ти доволі вродлива, хоч і не звичної краси, ви весь час разом, у тебе є всі шанси завоювати його серце і тоді!.. Ти мене слухаєш взагалі?

А мене, як обухом, по голові прибило! Отже, він просто віддасть мене комусь, навіть не спитавши, чи хочу я цього? Значить, він такий самий, як і вони всі? Боляче! Серце стислося, і магія сколихнулася, намагаючись вирватися назовні та полегшити мої страждання. Не можна! Майк поряд! Якщо не впораюся з собою, можу завдати йому шкоди!

Ха! Значить хлопець дійсно правий! Я закохалася, як дурне, наївне дівчисько! Інакше, з чого б мені так засмучуватися? От влипла! Не могла вибрати когось простішого? Тепер, Юкі, страждай!

Ейнар

Щось змінилось! Він не міг зрозуміти що саме, проте після його останнього від'їзду в село Юки зовсім закрилася, і тільки заняття могли її розворушити. І він обов'язково в цьому розібрався б, якби не одне «але» - завтра вони прибудуть до Мальхельма!

Те, що в місті на них чекатиме засідка, чоловік навіть не сумнівався. Але й обійти його, не вийде. Місто стоїть на річці, яка нездоланним кордоном відокремлює Ессхейм від Норзвергу. Тільки там є надійна переправа через річку, і тільки так вони зможуть повернутись до закритого королівства! Тут уже не вийде залишити дітей у безпечному місці, доведеться йти всім разом. А там, вирішувати всі проблеми разом. Зрештою Мальхельм величезне місто, може й вдасться уникнути зустрічі! Головне, непоміченими проскочити біля воріт!

Міріам

Вона стояла на сторожовій вежі біля бічних воріт, куди проїжджають торгові обози. Чому тут, а не біля центральних? Бо точно знала, його там не буде! Чому сьогодні? З огляду на непередбачені затримки, її підрахунки вказали на цей день. І як би не критикував її дії Вален, вона була абсолютно впевнена у своєму рішенні.