18 розділ

Ейнар

Дівчинка прийняла інформацію набагато спокійніше, ніж чоловік розраховував. Насправді, в глибині душі, він хвилювався, що буде, якщо Юкі дізнається про все. Дитячий розум занадто лабільний. Іноді вони легко пристосовуються до змін, іноді замикаються у собі, не підпускаючи жодної живої душі. Так, у цій країні шістнадцять років – цілком придатний для створення сім'ї вік. Проте в Ессхеймі вона все ще дитина. Тому Ейнар видихнув із полегшенням, коли згодом Юкі, несміливо посміхнулася і зазирнула йому у вічі:

 - Значить, мені потрібний учитель? – боязке тихе запитання розвіяло напругу, що витала в повітрі.

- Так, - реготнув чародій. – Тебе треба багато чому навчити!

Незабаром вони прибули на околицю села, де, нервуючи, очікував Майк. Тямущий хлопчина не став ні про що розпитувати. Чомусь кивнувши, він направив свого коня на північ, тихо насвистуючи якусь задерикувату пісеньку.

З того часу почалося навчання обдарованої. І якщо спочатку чоловік все ж таки розраховував на швидкий результат, враховуючи яку колосальну силу вона в собі приховує, то насправді все виявилося зовсім не так. Юкі, правда, дуже старалася, викладалася на всі сто відсотків, вимотуючи себе майже до непритомного стану, та результату не було. Сила, що дрімала всередині, не збиралася показуватися, якщо дівчинці не загрожувала реальна небезпека. Як вони про це дізналися? Випадково!

- Я бездарна! - важко зітхнула Юкі, сідаючи на повалене буревієм дерево, яке сьогодні ввечері служило їм лавкою біля похідного вогнища.

Йшов десятий день їхньої подорожі та шостий, як вони розпочали тренування. Дівчина виглядала блідою, пригніченою і навіть трохи схудла. Вкотре Ейнар намагався пояснити обдарованій, що їй просто треба розслабитися і прийняти свої здібності, адже саме внутрішнє заперечення не дозволяло магії розкритися, що важливо прийняти себе в першу чергу, важливо полюбити себе і свій дар!.. Та Юкі ніби й не чула його. Вона мовчки кивала, затискала зуби і знову кидалася у бій. Проте, хто весь час стоїть перед нею, як примара? Хто образив її настільки, щоб юне створіння всім серцем ненавиділо свою сутність?

Якби Ейнар дізнався, він би порвав цього негідника на дрібні шматочки! Та, окрім хіба що знову й знову пояснювати ази медитації і самопізнання, він більше нічим не міг допомогти своїй учениці.

- Може, тобі варто трохи відпочити? – спитав чоловік, подаючи дівчині миску з наваристим супом та шматок хліба.

Сьогодні він відлучався в одне з багатьох сіл, які вони постійно залишають осторонь, щоб придбати провізії і зібрати плітки. Як слідчий і думав, їх уже оголосили в розшук, та ще й винагороду призначили. Проте найцікавіше те, що храмовники звідкись довідалися про нього. Не тільки зовнішній опис, а й усю приховану інформацію, включаючи і те, що він чарівник. Хоча, чому дивуватися, враховуючи, кого король відправив по його сліду. «Не здивуюсь, якщо це вона! - хмикнув Ейнар, коли ознайомився з листівкою, котра висіла на стовпі. - Потрібно поспішати!»

- Ти занадто стараєшся, - продовжив він, не помітивши відгуку. - Ти повинна відчути магію в собі, як вона наповнює твоє тіло, немов кров, як вона переливається в тобі, живлячи кожну клітинку, а не намагатися силою вичавити воду із закритої бочки.

 - А може, я намагаюся зачерпнути із пустої посудини? - скривилася дівчина. - Може, ми помилилися? Мені ж тоді могло просто здатися, та й вам…

- Не говори дурниць! – відмахнувся чоловік. – Ти сама знаєш, що це не так…

В цей момент Ейнар помітив Майка, котрий тихо підкрадався до своєї подруги. Чоловік насупився, та втручатися не став. Хлопчик повільно підійшов, затискаючи щось між долонями, беззвучно реготнув і скинув свою ношу просто над головою Юкі.

Слідчий не встиг нічого сказати, навіть якби й захотів. Щось велике, біле і дуже слизьке впало обдарованій на голову, по носі скотилося вниз, просто в неглибоке декольте простенького плаття. Юкі на мить завмерла, усвідомлюючи скоєне, а наступного миті різко схопилася на ноги, закричала не своїм голосом і, розмахуючи руками, спробувала витрусити це «щось» зі своєї сукні.

Було смішно перші кілька секунд, а далі Ейнару довелося терміново накладати захисні щити на все, що було шкода втратити. Через нервове потрясіння дівчина змогла відключити розум, дозволяючи тілу діяти самостійно. У результаті: заморожений казанок із супом, знищено кілька дерев неподалік і щирий шок у Майка. Хлопчик явно не очікував такого яскравого ефекту від своєї витівки.

- Нен-навиджу л-личинок… - тремтячим голосом, пояснила Юкі, все-ще розгладжуючи складки розтріпаної сукні.

- Ну, - посміхнувся Ейнар, - тепер уже точно можна не сумніватися!

Гард Вален

Минуло вже два тижні з того часу, як від нього втекла обдарована. Якщо він не поспішатиме, це стане першою ганебною плямою на його ідеальній репутації. Та ще й ця іноземка весь час крутиться перед очима. Навіщо архієпископ надіслав її? Хитра, самовпевнена, лінива! Вона зовсім не пристосована до подорожей бездоріжжям і все, чим допомагає, це відволікає його людей від роботи. Чому вона така спокійна? Або це жіноча дурість, або ж вона знає щось, та намагається це приховати.

- Гард, - почувся поруч дзвінкий голосок. Вони якраз зупинилися на нічліг у дешевому готелі одного з невеликих містечок, які густо обліпили головний тракт, що веде до старої столиці Норзвергу - Мальхельм, і далі на північ до закритого королівства. – Чого ніс повісив? Не засмучуйся, любий. Такий теплий вечір потрібно проводити поруч із прекрасною жінкою та келихом гарного вина.