***

Мінхо з теплом спостерігає за Крісом, який, тихенько наспівуючи, готує на кухні. Промені сонця зігрівають смагляву шкіру хлопця, і Лі не може відірвати очей від цієї прекрасної картини. Кінчики його пальців поколює від бажання торкнутися.

– Твій погляд гарячіший за сонце, знаєш коханий? – з усмішкою він розвертається до Хо, а той підходить ближче, щоб обійняти свого бойфренда і, по сумісництву, найкращу людину в світі.

– Але, лише ти можеш його відчути, – хмикає брюнет, залишаючи легкий поцілунок на пухких вустах Чана. Та йому мало, тому Кріс затягує Мінхо в довгий і трохи тягучий цілунок. Їх перериває Суні, який з муркотом треться об ноги юнаків.

– Хочу, щоб кожен наш ранок починався саме так, – тихо шепоче парубок, а Лі лиш всміхається, цілуючи Бана в чоло.

– Наші діти голодні, тому треба спершу нагодувати їх, а тоді...

– Йти їсти самим, –закінчує за нього парубок. – Я в курсі, що ти любиш котів більше, так, так, – Кріс "ображено" відкопилює губу, та повертається до кухонного гарнітуру. Мінхо хихоче, переплітаючи свої руки на животі Чана.

З цим хлопцем йому завжди було мало обіймів, поцілунків, тепла. Крістофер Бан став особистою залежністю Мінхо, від якої він ніколи не відмовиться. Чан – це обійми посеред ночі, бо Хо завжди мерзне, це слова підтримки після поганого робочого дня, це безмежна турбота, якою він огортає хлопця в кожну вільну хвилину, це вміння вислухати і почути, це "ми впораємось разом, бо у тебе є я, а в мене – ти", це палкі поцілунки та слова кохання, які Кріс тихо шепоче на вухо, щоб почув лише він. Чан – це життя Лі Мінхо, його коханий, його початок і кінець, його усе.

– Не підлизуйся, – тихо буркоче, відкидаючи голову на міцне плече Хо. – Я ще досі ображений.

– І, як я можу виправити це, ммм? – він бачить, як у Чана виступають сироти на шкірі після його слів. – Може... – рука опускається до резинки шортів, а Кріс судомно видихає, напружуючись.

– Я... Не проти... – пальці Мінхо занадто гарячі, – ...Але, якщо ми... Ах... – коліна підгинаються від різкого руху долоні, а думки випаровуються, – ... Трішки швидше, – він закусує губу видихаючи крізь стиснуті зуби, поки Лі всміхається продовжуючи свою гру. – Коханий, будь ласка, – Хо легко кусає його за шию та стискає пальці сильніше, слухаючи тихі схлипи Кріса.

– Не думаю, що ми запізнимось, якщо ти хотів це сказати, – тримати Чана в своїх руках дуже приємно, і мати крихітну владу над ним, теж.

Не розриваючи обіймів, юнак повертається до Лі, та цілує його милу родимку на носі, прокладає шлях до шиї, не оминувши маленьку цятку під щелепою. Хо розслабляється в його руках, повністю віддаючи ініціативу. Кріс залишає цілунки-укуси по всьому торсу брюнета, та повертається назад до губ.

– Я вважаю, що якщо ми продовжимо, то СунДунДо зжеруть тебе, – у підтвердження його слів, сказаних жартівливим тоном, Дорі дряпає ногу Хо, а той шипить та обурено дивиться на кота.

– Так все, розходимось на безпечну відстань один від одного, – він, під сміх Чана, підіймає свої долоні вгору та відступає на кілька кроків, поки не впирається стегнами в стіл. – Хоч тут кожна відстань небезпечна.

– Краще сідай, – Кріс сміючись хитає головою. Він спершу насипає корм обуреним котам, а потім несе, власноруч приготовані панкейки Мінхо, в якого горять очі від очікування.

– Це дуже смачно, коханий, – юнак тягнеться за поцілунком та залишає вишневий слід від джему на вустах Чана.

– Не смачніше, ніж ти, – грається бровам парубок, а Лі червоніє, забуваючи що кілька хвилин тому виробляв з Крісом.

– Ти ніколи не припиниш, так? – з сумнівом питає та ніжно всміхається, спостерігаючи за щирим сміхом хлопця.

– Ніколи, бо я кохаю тебе, Лі Мінхо, – вони знову цілуються, забуваючи про час і про все на світі.

– А я кохаю тебе більше за життя Крістофере Бан, – в його очах цілі галактики зірок, про які Чан хоче дізнатися набагато більше.

– Виходь за мене, – шепоче, торкаючись своїм чолом, чола Мінхо.

– Що?! – погляд зляканих очей блукає по обличчю Кріса. Дихання збивається, а до горла підступають сльози.

– Я серйозно. Виходить за мене, бо я хочу провести з тобою залишок свого життя, і ми можемо завести ще одного котика, якщо ти хочеш чи... – Лі не дає хлопцю договорити, цілуючи теплі вуста. Сльози все ж не втримуються на кінчиках вій та падають на щоки, а Кріс ловить їх своїми губами.

– Так, я згоден. Можемо купити обручки, якщо ти матимеш вільний час, – серед схлипів, Мінхо, все ж, вдається це сказати.

– Для тебе у мене завжди є час, ти ж знаєш, - Чан залишає останній короткий поцілунок на вустах коханого перед тим, як віднести його на руках до спальні.

Сьогодні вони запізнились на роботу, бо знову не могли відірватися один від одного. Наступного дня, і справді пішли в ювелірний та купили неймовірні каблучки. А ще через рік, витираючи сльози щастя, клялись у вічному коханні на березі моря, під бурхливі оплески рідних і друзів. І змогли дотриматись даних обіцянок, бо були разом у горі та в радості, міцно тримаючи руку коханого в своїй.

Кінець ~♡