Розділ 13.

Знаєте що найбільше в цьому житті я не люблю? Таємниці. І в Девіда їх є багато. Девід Стоун занадто знайоме ім’я, але я ніяк не могла згадати де ж я його чула. А потім згадала. Згадала все. Незнаю як я маю тепер сприймати все це, Девід чи як його кличуть всі Диявол, саме він той,хто знищив мій світ. Але він не знає хто я,незнає що я є свідком його минулого . Що я буду робити дальше? Мститися, повільно але жорстоко. Він став тим, хто забрав в мене всіх тих, кого я вважала близькими. Але найгірше те, що я незнаю,що відчуваю до нього.

- Ну що ж, я тебе уважно слухаю, Девіде. Можеш пропустити всю цю вступну хуйню, мені не потрібно казати хто ти, і чим займаєшся. Я згадала звідки я знаю тебе. Виходить я знаю багато чого про тебе,Диявол. -я бачу в його очах здивування, він нерозуміє що відбувається, і не розумію чому з милої дівчинки я перетворилася на жахливе стерво. Але це лише початок, милий. - Мене цікавить інше,Дев. Як? Як до тебе змогли підібратись настільки близько? 

- Я незнаю про що ти, ми з тобою не були знайомі, що ти могла згадати? 

- Ти правий, особисто не знайомі, але тепер все змінилось . Я задала питання і чекаю на відповідь. 

- Хтось замовив моє вбивство, спершу все було добре але вони продумали все і мої хлопці розійшли по сторонах, в цей момент напали на мене. Але я знайду цих гнид.

- В цьому я не сумніваюсь. - ну звичайно, щоб він і не знайшов замовника. Бути такого не може. Мене цікавить хто його замовив. Та хто б це не був, він не вб’є його, це маю зробити я.  - Я втомилась, відвезли мене додому. 

- Добре

Дальше ми їдемо в тиші, а в мене починається фільм з власних спогадів. Декілька днів тому під час нашої розмови з чоловіком, прийшов його партнер по роботі і назвав його іншим ім’ям. Диявол. Від цього слова, в мене закипіла кров, а серце через раз пропускало удар. Невже це він? Не може бути, я стільки часу його шукала і все було марно. Я припинила всі свої старання, почала жити нормально, пішла в університет, думала все буде добре. Але він знайшов мене сам. Для чого? Чи знає він що я дочка його запеклого ворога? Не впевнена, після смерті батька я для власної безпеки змінила прізвище, змінила характер, імідж та навіть переїхала в інше місто. І що це дало? Я сиджу в одному авто з ним. 

8 років тому

Ми з татом та його охороною поїхали на полігон.

- Ліва нога вперед,Аміно. Змісти на неї вагу. Твоє тіло має бути нерухомим,а права рука повністю випрямлена. 

- Тато, я більше не можу. У мене руки болять. Давай закінчимо на сьогодні. 

- Запам’ятай, боєць не скаржиться, Аміно. Так що хватить нити, починай знову. 

- Так,сер. 

В своїх пальцях я відчула поколювання і це на декілька секунд вирвало мене зі спогадів. Але минуле сильніше. 

- Аміно, мушка повинна бути рівною, тільки тоді приціл буде точним. Пам’ятай про це завжди. 

- Зрозуміла

- Тримай пістолет, немов ложку, та не стискай його занадто сильно. Це лише додасть коливань. 
І ось декілька секунд і звук пострілу оглушив мене на хвилинку. Кров люто бігало пі тілу, серце страшенно калатало. Здалося наче в середині мене щось вибухнуло. І мені страшенно подобалося це відчуття. Я відчула як звільнилась від внутрішніх бар’єрів. 

- Непогано, але тобі потрібно більше працювати над точністю пострілу. 

- Так, тату. 

Я так хотіла щоб тато пишався мною, щоб хоча б раз похвалив або ж сказав що любить мене. Але все марно, він не з тих хто здатний проявляти ніжність, і незважаючи на це я знаю що він мене любить, по своєму, але все ж. 
Саме заради нього я виходила тренуватися, коли всі лягали спати або вдосвіта і лише за межі дому. Дерек, тата охоронець з яким я спілкувалась нормально, ганяв мене по лісу, показував нові прийоми, вчив розпізнавати потенційних кривдників. Після таких тренувань я ледве доповідала до спального місця. Це вам не на рівненькому стадіоні бігати і палати на мягенькі мати. 

- Колючка,я думаю нам потрібно на деякий час припинити тренування. Твій батько замітив, що я пропадаю ночами, думає що я інформацію комусь зливаю про нього. - лише дерек мене так називає, колючка. Цей дядько став справді близьким для мене, тому мені нічого не залишається як погодитись.

- Гаразд, я буду відпрацьовувати те що знаю,а там буде видно. 

- Головне не попадися. Мене то посварить і пройде, а от тебе шкода. -вперше мене щиро обійняли і я розгубилася від такого жесту. 

Наш час

- Приїхала, ангеле. - з моїх спогадів мене вириває голос Девіда.

- Дякую, мені час. 

- Амі, давай завтра зустрінемось і поговоримо про все. 

- Добре, надобраніч. 
Не чекаючи відповіді виходжу з машини і прямую в сторону багатоповерхівки.