Розділ 13.

Знаєте що найбільше в цьому житті я не люблю? Коли мені не договорюють. Весь цей час я думала Девід Стоун занадто знайоме ім’я, але я ніяк не могла згадати де ж я його чула. А зараз згадала. Згадала як колись чула історію від знайомих. Давид чи як його називають всі Диявол. Я не знаю хто він, чула лише історії про нього. Але не думаю що Диявол означає щось приємне. Найгірше те, що я незнаю,що відчуваю до нього. В будь-якому випадку я хочу щоб він сам мені все розповів, а поки я не скажу йому нічого.

8 років тому

Ми з татом та його охороною поїхали на полігон.

- Ліва нога вперед,Аміно. Змісти на неї вагу. Твоє тіло має бути нерухомим,а права рука повністю випрямлена. 

- Тато, я більше не можу. У мене руки болять. Давай закінчимо на сьогодні. 

- Запам’ятай, боєць не скаржиться, Аміно. Так що хватить нити, починай знову. 

- Так,сер. 

В своїх пальцях я відчула поколювання і це на декілька секунд вирвало мене зі спогадів. Але минуле сильніше. 

- Аміно, мушка повинна бути рівною, тільки тоді приціл буде точним. Пам’ятай про це завжди. 

- Зрозуміла

- Тримай пістолет, немов ложку, та не стискай його занадто сильно. Це лише додасть коливань. 
І ось декілька секунд і звук пострілу оглушив мене на хвилинку. Кров люто бігало пі тілу, серце страшенно калатало. Здалося наче в середині мене щось вибухнуло. І мені страшенно подобалося це відчуття. Я відчула як звільнилась від внутрішніх бар’єрів. 

- Непогано, але тобі потрібно більше працювати над точністю пострілу. 

- Так, тату. 

Я так хотіла щоб тато пишався мною, щоб хоча б раз похвалив або ж сказав що любить мене. Але все марно, він не з тих хто здатний проявляти ніжність, і незважаючи на це я знаю що він мене любить, по своєму, але все ж. 
Саме заради нього я виходила тренуватися, коли всі лягали спати або вдосвіта і лише за межі дому. Дерек, тата охоронець з яким я спілкувалась нормально, ганяв мене по лісу, показував нові прийоми, вчив розпізнавати потенційних кривдників. Після таких тренувань я ледве доповідала до спального місця. Це вам не на рівненькому стадіоні бігати і палати на мягенькі мати. 

- Колючка,я думаю нам потрібно на деякий час припинити тренування. Твій батько замітив, що я пропадаю ночами, думає що я інформацію комусь зливаю про нього. - лише дерек мене так називає, колючка. Цей дядько став справді близьким для мене, тому мені нічого не залишається як погодитись.

- Гаразд, я буду відпрацьовувати те що знаю,а там буде видно. 

- Головне не попадися. Мене то посварить і пройде, а от тебе шкода. -вперше мене щиро обійняли і я розгубилася від такого жесту. 

Наш час

- Приїхали, ангеле. - з моїх спогадів мене вириває голос Давида.

- Дякую, мені час. 

- Амі, все добре?

- Так, просто втомилась.

- Добре, надобраніч. 
Не чекаючи відповіді виходжу з машини і прямую в сторону багатоповерхівки.