Розділ 12.

Девід

Сьогодні ввечері прилітає моя Амі. Саме так, МОЯ. Коли побачив її перший раз, вона сиділа в компанії з дівчатами, вона була така щира, така весела, така красива. Тоді я подумав, що вона на ніч і не більше, саме через це пішов за нею в туалет . Але коли вона врізалась в мене, коли подивився в очі, відчув запах, почав говорити якусь нісенітницю. Незнаю що зі мною сталось, але я захотів дізнатись більше про неї, і хотів дізнатись про все від неї. Єдине що дізнався через своїх людей це номер телефону та адресу. Скоро буде три місяці як я знайомий з цією дівчиною. Вона була не такою як всі, вона не лізла в душу і не дозволяла це робити з собою. Недивлячись ні на що, вона була холодна і відсторонена, таке враження що вона думала що я вогонь і в будь який момент вона може обпектись. Вона не знала нічого про мене, що було справді дивно, про мене знає кожен, ті хто цікавляться мною дуже сильно або ж ті хто мають зі мною якісь справи знають хто я, для всіх інших я власник найкрутіших нічних клубів. Що буде коли всю правду про мене  дізнається Амі? Її подруги знають явно що більше, ніж потрібно, але дівчина їх вперто не хоче слухати, і це добре. Знаєте як було дивно, коли після декількох днів я зрозумів, що вона не хоче затягнути мене в ліжко? Я навіть на секунду подумав що я постарів і мене ніхто тепер не хоче, але ні, жінки так і клеїлись до мене, але мені була потрібна лише вона, та хто вперто не хоче мене помічати. 

- Дев, хлопці знайшли замовника, ти їдеш? 

- Ні, в мене є інші плани

- Знов та дівка, як її Амі?

- Для тебе вона Аміна, і щоб ще раз я від тебе почув щось в її сторону. 

- Виходить Диявол не такий вже черствий?

- Пішов ти.

- Як скажеш бос, до завтра- Хангер вийшов з кабінету, але через декілька секунд повернувся 

- Бос не забудь про рану, буде хуйово якщо шви розійдуться. 
Посидівши ще трохи я поїхав в аеропорт до свого ангела. Коли я приїхав її літак вже хвилин двадцять як приземлився, тож думаю довго на неї чекати не потрібно. Декілька хвилин здалися мені годинами, і ось нарешті я бачу її, свою Амі. В коротеньких білих шортиках і білому топі дивиться на мене а тоді йде в мої обійми. Блять, як ж я скучав за цим запахом карамелі, як ж мені її не хватало. 

- Привіт, ангел. - перше що кажу, коли наші обійми припиняються, дивлюсь в ці очі і забуваю навіть про свою рану та біль. 

- Привіт, довго чекаєш?

- Ні, все нормально. Як переліт? 

- Все нормально, правда затекло все тіло. 

- Нічого подібного, переліт був супер правда Оксан? - подала голос Рита

- Ага, це був класний переліт, але мені остання пригода більше сподобалась. - сміється інша 

- Так дівчата, ми вже вдома, тому все що було там ми забуваємо, і про гарячих хлопців в літаку також. - відповідає моя дівчинка. Так стоп. Які ще гарячі хлопці? Що вони робили біля Амі? І що це за пригоди? Чи ревную я? Так,блять. Я дуже ревную, але не показую цього, я ж немаю ніякого права на це. 

- Ну що дівчата, поїхали? 

- Так. 

- Я залишив машину на парковці.

- Дівчата,ви йдіть вперед, а ми за вами.

- Ну ок, ходи Оксано.

- Йду

- Давай сюди свою валізу, я понесу.-забираю валізу і починаю йти помало, так як швидко не можу. 

- І чим ти тут займався поки мене не було? -запитує мала.

- Нічим, чекав коли ж мій ангел повернеться. - сміюсь і дивлюсь на неї, яка ж вона…..

- Я ж серйозно запитую. - надуває свої губки від чого я розпливаюся в посмішці.

- А я серйозно, шукав нові місця для нас, де можна погуляти. - відкриваю багажник і ставлю туди валізи. - Сідайте в машину, зараз поїдемо. Дівчата відразу ж послухали, а моя залишилась біля мене.
Поставивши валізи і розвертаюсь до Амі, а вона дивиться в саму душу. А я просто відкриваю руки і запрошую в обійми. 

- Я сумував за тобою, маленька. 

- Я теж. -обіймає так сильно, що я відчуваю як її тіло доторкається до мого поранення, від чого тіло моментально напружується, і мала це розуміє. Відстороняється від мене і не розуміє що сталось. 

- Що таке?

- Нічого, все нормально.

- Все було нормально, в тебе напружилося все тіло,тебе щось болить?

- Ні, це нормальна реакція на нереальну дівчину.- намагаюся віджартуватися, але я забув що вона в нас медик. 

- Якщо ти зараз не скажеш мені, що з тобою, я припиню все наше спілкування. -оце так поворот мала зробила.

- Амі, в мене просто маленька ранка, ось і все, не треба переживати.

- Покажи мені цю ранку.

- Амі….

- Показуй

- Ні, тому що там немає нічого серйозного, поїхали, дівчата чекають. 
Розвертаюсь і хочу піти в машину але вона мене зупиняє. Підходить ближче і піднявши футболку знаходить мою рану. Я дивлюсь на неї, хочу побачити її першу реакцію, вона дивиться на мене і не каже нічого. Просто легенько доторкається до рани і дивиться в очі. Потім тяжко здихає і не відводячи від мене очей каже.

- Девід, я незнаю що з тобою сталося, але ти розкажеш мені все. І тобі дуже пощастило що зачеплені лиш м’які тканини, інакше я б тебе за вуха затягнула до лікарні, а судячи з обробки твоєї рани ти туди навіть не ходив. І якщо ти думаєш, що зможеш від мене щось приховати, можеш навіть не мрія, якщо потрібно буде я витрясу з тебе всю душу, але ти мені розкажеш все. - огоо, такого від малої я не чекав. Але і не був засмучений, навпаки, вона не злякалася, навіть не думав що вона може говорити настільки жорстоко і холодно. 

- Ти впевнена, що хочеш знати все?

- Впевнена. Цілком і повністю, Девіде. 

- Добре, тоді поїхали.