Розділ 10.

Під час нашої відпустки Девід писав і дзвонив майже кожного дня, запитує чим я займаюсь та чи подобається мені подорож. Хоч і спілкуємось ми з ним не довго, але я ще ніколи не бачила його такого… втомленого? Незнаю чи можна назвати його втомленим, але точно щось не так. Я це відчуваю. Цей чоловік викликає в мене стільки відчуттів що я не можу зрозуміти подобається мені він чи подобається те яка я з ним.

Він став іншим. Говорить м’яко, тепло — але його голос сухий. Порожній. У ньому більше втоми, ніж інтересу. Я цього не кажу вголос. Але знаю точно: цей чоловік живе подвійним життям.

- Привіт,bellissima. Як ти? -ось так по домашньому починає розмову. На початку нашого спілкування мені було не зручно від цього, але зараз я звикла. І мені це подобається….страшенно подобається. 

- Привіт, в мене все добре. В тебе як справи? Чим займався сьогодні?

- Нічого нового, з самого ранку працюю, лише щойно звільнився і захотів почути твій голос. 

- Давид, що в тебе над бровою? - я лише щойно замітила, що там шрам. І я точно пам’ятаю, що вчора його там не було. Я б помітила. 

- Та так, вчора втомлений йшов в спальню і зіткнувся зі стіною. Нічого серйозного, жити буду. - в нього ще виходить жартувати, думає що повірю в цю дурню? Спершу рука, а тепер ось це. 

- Смішно тобі? Давид, якщо ти забув я можу нагадати. Я медик, і я можу відрізнити рану від зіткнення з стіною і бійкою наприклад. Нічого розповісти не хочеш?

- Я вже не в тому віці, щоб займатись таким, тай хто б наважився на таке?

- І ти думаєш я в це повірю? Ти ж сам говорим що між нами не має бути таємниць, а сам що робиш зараз? 

- bellissima, гальмуй. Якщо не розповідаю, значить так треба. - і чого в нього все так спокійно виходить? Лише зараз я зрозуміла що переживаю за цього бовдура, чому бовдура? Того що я впевнена, що шрам не від стіни.

- Гараз, але ти всеодно розкажеш мені все, навіть якщо не сьогодні. 

- Краще розкажи як Каліфорнія. Мені ж цікаво.

Наша розмова затягнулась на декілька годин, ми говорили про все та водночас ні про що. Це так дивно все. Я так хочу поринути з головою в наше спілкування, але так боюся обпектись знову. Що такий чоловік як Давид знайшов в мені? Не розумію. Але одного разу він так загадково говорив, мовляв що я саме та кого він хоче бачити поруч з собою. А знайомі ми всього лиш два місяці. Мої найкращі два місяці. Після розмови йду до дівчат, вони взяли солодощі та пляшку вина, а це означає, що в нас дівочий вечір намічається.