Розділ 3.

Після бурі завжди з’являється сонце. День змінює ніч. Незважаючи ні на що життя продовжується. Про Дениса я не згадую, я відпустила його і всю нашу історію. Але я заборонила собі довіряти чоловікам. Після таких невдач ти стаєш обережнішою. З’являється недовіра, завжди шукаєш підступ у всьому. Після розриву з ним, пустота поглинула мене. Радість зникла з очей, нічого не цікавило,cуцільна апатія до всього, Я була наче зомбі. Життя стало чорно-білим. 

Я закінчила школу , І зараз я студентка 6 курсу медичного університету. За весь цей час в мене були лише одні стосунки, тривали вони недовго -3 місяці. 
Я постійно шукала підступ від хлопця,думала що одного дня він прийде і скаже що зраджує мені. Саме через мою недовіру та невпевненість, ми розійшлись. Але я не жалію про це. 

Повернувшись з пар, я зайшла в кімнату гуртожитку де сиділи дівчата і готувалися до завтрішнього  іспиту.
 

               - Це неможливо….Я завалю… - нила Рита, ми з нею живемо двоє в кімнаті, і підготовку вона розпочала ще вчора, вона навіть не спала цілу ніч, сиділа і читала весь необхідний матеріал. - Аміна, що мені робити, що буде якщо я не здам?

            - Нічого не буде, тому що ти здаш, перед кожним екзаменом ти так кажеш,але в кінці кінців здаєш все навідміно. Не переживай. - я присіла біля неї і міцно обняла її, знаю що їй потрібно це. - Але якщо що, то перездачі ніхто не відміняв. 

Бачили б ви її обличчя в цей момент. Рита завжди каже, якщо ти не здав екзамен з першого разу, другий також буде невдачний. Вона ненавидить це слово «перездача». Хах 

         - Ну ні,не треба мені цього. Вмієш ти мотивацію дати. - а то , в цьому я професіонал.  

    - Гараз, я швидко в душ і тоді почну також готуватись.

Взявши все необхідне прямую до пункту призначення. На коридорі черга дівчат, які хочуть піти в душ, тому мені залишається стояти в черзі. Щоб хоч якось вбити час, я дістала телефон і почала гортати стрічку новин. 
Сорок хвилин я потратила на розгляд чужих фото, але ось він, момент коли я заходжу в душ. 
Вмикаю воду і видихаю, вперше за весь десь я відчуваю себе розслабленою. Гарячі краплі води стікають вниз, вимальовуючись різні візерунки на моєму тілу. Декілька хвилин вірішую просто ось так постояти,але все ж беру себе в руки, і приймаю душ, в коридорі ще багато дівчат, які також хочуть відчути цю насолоду. 

В душовій кабінці я провела хвилин двадцять, але якщо врахувати час в черзі ,то можу зробити висновок, що в кімнаті залишилась лише Рита . Інші розійшлись по кімнатах,так як на годиннику вже одинадцята і в корпусі панує сонний час. Саме так каже наша комендантка,Світлана Павлівна.  Зайшовши в кімнату, мої думки підтвердились, а моя сусідка заснула сидячи на дивані разом з книгами. Я забрала всі зайві речі, допомогла їй лягти, накрила її теплою ковдрою і пішла повторювати матеріал для іспиту.

Прокинулась я від дивних звуків, здавалось, що хтось розкидає речі по кімнаті. Можливо мені це сниться. …. біля мене щось важке впало, я мега швидко піднялась і очима шукаю причину ранкових погромів, на моє здивування це Рита, вона бігає по кімнаті і щось кричить, але я не можу її зрозуміти.

-Тобі не спиться? - запитую сонним голосом.

-Як ти можеш спати. Ми проспали, іспит розпочинається через десять хвилин. - протараторила вона це і почала вдіватись. 

Від почутого мене окутала паніка, не тому що ми проспали, а через викладача. Він старший чоловік, який ненавидить запізнення, але якщо таке стається на лекціях, то він пробачає, ну як пробачає, дає писати сотню конспектів. Але щодо іспитів так не працювало, тут запізнення дорівнює лише одному, він не допускає ні до самого екзамену, ні на перездачу. 
Тому швидко ставши, я почала шукати хоча б якийсь одяг, взяла сумку і побігла в університет.

Забігаю в аудиторію і першим ділом дивлюся на місце викладача, його немає, а це означає що я встигла. Не встигаю відійти від дверей, як заходить він, наш викладач. Мій погляд затримується на його обличчі, воно в зморшках, що не дивно, адже йому шістдесят п’ять. Помічаю в нього шрам на скроні, під великими, густими і сивими вусами навіть невидно губи, а погляд, він пустий…..
Анатолій Ігорович помітив мій зацікавлений погляд,і сказав щоб я сідала на своє місце. Через декілька хвилин, іспит розпочався, студенти по черзі спускались до нього, вибирали номер завдання, і розповідали все що знають. 

Від моїх думок мене відірвав звук телефону, дивно, адже він в мене завжди вимкнений, можливо вчора забула вимкнути…
 Повідомлення від Ритки в нашу групу з дівчатами…

«Після іспиту нам всім потрібно поговорити. Я маю до вас пропозицію!» - Рита 

«А якщо хтось з нас не вийде живим з кабінету? Розповідай зараз..» -Оксана

Хах, Оксана завжди так робить,щоб хтось з нас швидше розповів якусь новину, але Рита не ведеться на це.

«Той хто не доживе, не дізнається,а всіх інших чекаю в фоє» - Рита 

Цікаво, що вона хоче розказати, що вона придумала.