Розділ 5. Артур: Жінка в чоловічій піжамі

Як незвично виглядає мій одяг на жіночій фігурі. А ще незвичніше те, що дівчина мені зовсім не знайома. Можна подумати, що сьогодні втілилося таємне бажання більшості чоловіків - знайти у себе на ліжку симпатичну сплячу красуню, переодягнену у твою піжаму.

Спить так міцно, що не відчуає моєї присутності.   

П-ф-ф. Звісно, вистачило лише про це подумати, як вона розплющила очі. Спочатку сонні, а за мить – великі та перелякані.

- Тобі однозначно пасує краще, ніж мені.

Я прихильник натуральних тканин. Мій одяг, зокрема домашній, простий і дуже комфортний. Надіюсь, незнайомці було приємно спати в моїй піжамі. Бавовняні штани гарно облягають її стрункі ніжки. Задовгі рукави зовсім закривають руки, але як спокусливо вони опадуть, коли дівчина зведе руки вгору.

- Перепрошую?

- Піжама, - перестарався. Краще було таки піти геть, поки вона спала, але ж від прекрасного так складно відірвати погляд. - Я також люблю цей комплект найбільше.

- Вона твоя? - дівчина звелася на ліктях. Розгублений погляд перебігає з піжами на мене, хоча голос звучить на диво твердо. - Вибач, я … Хоча навіть не зовсім я … кхе-кхе… виперу і віддам. - Вона сіла на ліжку і підняла руки, щоб поправити волосся. Широкі рукави впали аж до пліч, оголивши руку від кисті до ліктя. Дівчина чомусь знітилася і різко опустила руки. Щоки загорілись рум‘янцем. Невже здогадалась про мої думки? Не може бути!

- Все ок, не переживай. Я зовсім не проти. Було б, звісно, менш незручно, якби ми були знайомими, але і так незле.

За спиною почулися кроки. Дерев'яними сходами спускається Август. Його ходу неможливо не впізнати. До того ж хто ще в цій квартирі міг привести до себе дівчину? Хіба він привів не одну?! Ця думка змусила мене усміхнутись. Досі тут не було жодної особи жіночої статі, а я вже фантазую про гарем.

- Навіщо ти її розбудив? - голос не звучить роздратовано, але мені чітко дають зрозуміти, що варто тримати себе в руках.

- Я не спеціально. Вперше у нас на дивані спить не відома мені дівчина, та ще й у моїй піжамі, от мені й не вдалось пройти повз, - виправдовуюсь, а сам думаю:  омини таке видовище - будеш шкодувати, бо воно вже може не повторитися.

- Твоя цікавість колись тебе погубить, я тобі це вже не раз говорив, - він витер рушником мокре волосся.

На фоні чорного домашнього костюма білосніжний рушник різко контрастував з  надто довгим, як для чоловіка, чорним волоссям. Ніколи не розумів цю його пристрасть.

Якщо Август дозволив собі такий вигляд, значить, з цією дівчиною у нього щось більше, ніж просто спілкування. Він їй довіряє або має такий намір. От це вже цікаво. Побачимо, що буде далі.

- Все гаразд, мені давно вже слід було прокинутись, - а у неї гарний голос, такий .. ммм.. ніжно-твердий. - Піжаму вашу поверну, обіцяю. Негарно забирати в дитини улюблену річ. - Ось і перчик. Ну звісно, як без нього.

- Мені подобаються дотепні жінки. Може, врешті познайомимось? - дуже по домашньому, наче у нас тут піжамна вечірка, я сів біля дивана на килим.

- Артуре, чи не був би ти ласкавим піти до магазину, бо у твоєму холодильнику миша повісилась? - Август. А я думав, що він чарівним чином зник.

- Якби ти частіше тут з’являвся, то було б інакше. Але якщо після кожного раптового зникнення ти повертатимешся з дівчиною і вдягатимеш її у мою піжаму, я триматиму в холодильнику мінімальний запас продуктів.

- Це дуже навіть прийнятна умова, як на мене, - вона дзвінко засміялась. Ми також.

Я знову вдома. Яке це приємне відчуття. Шкода, що я рідко його переживаю.

- Хоча залежить від того, що саме увійде в цей список. - А мої передчуття щодо неї виправдовуються.

- Гаразд, я побіг за продуктами. Що саме купити?

- Надіслав тобі список у телеграм. – Звісно, надіслав, не варто було навіть питати.

- То як тебе звати, красуне?

- Віта.

- Артур, приємно познайомитись, - милуватись би далі, але сказав, що йду, то треба йти.

Однією з причин, чому мені подобається цей будинок, є те, що, крім нас, тут майже ніхто не живе. Хоча всі квартири продані, більшість мешканців ще не заселилась. Я не відлюдько, як мій брат, але мені подобається така приватність. Тому для мене було великою несподіванкою, коли, виходячи з під'їзду, я зіштовхнувся з якоюсь дівчиною. Коли я різко відчинив двері, бо ж поспішав, дівчина, яка хотіла увійти, відсахнулася, оступилася і почала падати…