5

=

Розділ п'ятий

Після одруження ми оселилися у Сашкових батьків, таким чином почавши жити в них вдома. Оскільки я почала жити із Сашком у селі, він працював у колгоспі, в якому й відпрацьовував борг, взятий на наше весілля за рахунок зарплати. З його зарплати утримували цей борг. А так як мені довелося через переїзд із рідного міста в чужий, покинути роботу, я не працювала деякий час, перебуваючи вдома зі свекрухою і завжди чекав на Олександра з роботи. І навіть з більшим нетерпінням, ніж завжди, одного чудового дня я чекала його з роботи, бо дізналася тоді, що в нас з ним з'явиться малюк.

А якось одного нечудового дня, взявши з собою гроші, подаровані деякими гостями нам на весілля, пішла я в магазин, щоб купити для нашого сімейного життя, не подаровані нам на весілля нові каструлі, сковорідки і все, що необхідно було для нового сімейного життя. І купила я Саші тоді речі, такі як брюки, сорочки, взуття тому, що, повернувшись з армії, йому не було чого одягнути, бо все було мало на нього. Штани короткі, сорочки рвуться по плечах, ось я і вирішила йому купити нові речі як на вихід, так і на роботу. 

Так ось іду я значить з магазину з покупками, бачу свекруха біля двору сидить, насіння лузгає, не забуваючи на мене спідлоба дивитися, і питає так:

– А де ти була? - запитала вона, з цікавістю поглядаючи на згортки в моїх руках

- У магазині. Ходила до магазину за покупками

- А що ти купила?

- Я Сашкові купила штани, сорочку…

- Навіщо? У нього все є, краще б мені віддала гроші

– Як так? Це наші гроші, не ваші. Їх нам на весілля подарували

- Ну то й що? - почула я від неї таку відповідь, від чого вийшовши з себе, я різко розвернувшись, зайшла на подвір'я, дивуючись з чужого нахабства і нетактовності.

А ввечері, обурюючись Саші, який прийшов з роботи, розповіла про цей випадок, на який він навіть не зреагував, сприйнявши все як належне, жодним словом не дорікнувши маму, бо маму свою він цінував. Жодного обурення на її адресу з його вуст не прозвучало, чи докору. Хоча міг і сказати так:

- Мамо, а чому ми повинні гроші, які нам на весілля подарували віддавати тобі? Скажи на милість.

Але не сказав, як завжди.

Один схожий випадок стався у житті чужих мені людей. Якось батьки своєму синові перед його весіллям купили будинок, але потім після весілля теж вимагали гроші за несплату боргу. В результаті їхня невістка, незважаючи на те, що встигла зробити в будинку капітальний ремонт, вийшла з себе, сказавши, що не хоче там жити, і поїхала разом із чоловіком до її батьків. Назавжди. Ніхто ж не змушував свекруху купувати їм будинок? Ніхто.

А я зі своїм Сашком у свекрусі прожила від сили два місяці і поїхала до своїх батьків, бо його мати до мене ставилася як до порожнього місця через те, що я була для неї небажаною невісткою. А своєму чоловікові я сказала, що якщо я йому потрібна, тоді нехай приїде і забере мене.  Невдовзі я народила сина, і Олександр приїхав до моїх батьків забрати мене, коли синові було вже п'ять місяців, бо чоловік отримав квартиру в місті. І за ці п'ять місяців його родичі жодного разу не бачили нашого малюка.

Незабаром чоловік Сашко вступив до технікуму, а  відучившись, почав працювати за фахом. Живучи окремо від батьків, між нами з новою силою виникло кохання, і все в нас було добре.  Через певний час народився вже другий син.  І здавалося, що ми проживемо довго і щасливо, поки через п'ять років спільного життя я стала помічати, що з чоловіком моїм щось не те відбувається, а саме, що він мені зраджує, через що через двадцять років я і розлучилася з ним. Ось так.

Але я не сумувала, тому, що після всіх цих негараздів у моєму житті, було в мене ще багато залицяльників, про яких можливо, я ще вам розповім. Життя ж яскраве...