4

=

Розділ четвертий

У день нашого весілля згідно з традицією весільний кортеж складався із трьох машин. Каталися ми значить по селу з родичами, що сидять в інших машинах, потім поїхали до сусіднього села. Їдемо назад і я у свого чоловіка, розписалися ще цього ранку, тому й у чоловіка, питаю:

- А ми їхатимемо до обласного центру, щоб сфотографуватися?

А його сестра, яка їхала нажаль з нами в одній машині, почувши від мене таке запитання, відповіла:

- Та вже немає грошей, щоб сфотографуватися.

– Як немає? – обурилася я – Сашко ти чому мовчиш

- А що я зроблю, немає їх, так , немає, до чого тут я?

- Як це до чого тут ти? А до чого тут вона? - запитала я, маючи на увазі його ненаглядну сестричку.

- Притому - відповів чоловік, а його сестричка самовдоволено кивнула тому що гроші, які Сашко заробив на весілля, як виявилося, вона тримала при собі і керувала ними. Який жах! Хоча чоловік мій, ось справді козел, міг би сказати своїй сестричці:

– Знаєш, що Валентина давай гроші, не хочеш їхати не треба, а ми поїхали

Навіть якщо б нічого і не змінилося. Уявляю картину, як заперечує Валентина, а він, не звертаючи на неї уваги, водієві каже:

• Так, поїхали, вперед.

Та не сказав.

Після такого катання ми поїхали відзначати весілля. Так як ми весілля святкували в його селі, в якому жили всі мої родичі: бабуся з дідусем, мамині сестри, брати, мої двоюрідні брати та сестри, ми святкували весілля у моєї тітки, з якою домовилися мої батьки.

Весілля святкували пів дня у моєї тітки вдома. Так ось, коли ми приїхали, там у дворі вже стояв курінь будівництво, якого тривало тиждень і нас зустрічали з короваєм біля хвіртки його батько і моєї свекрухи сестра, але його мама навіть не підійшла, трохи далі стоячи осторонь, спостерігала з боку через те, що їх Сашко одружився не з тією кого вони хотіли. Приїхала Надька з якогось містечка і мовляв запаморочила йому голову, хоча це він зробив мені пропозицію вийти за нього заміж. Вирішив він на мені одружитися, а мама його вже кіпиш тоді підняла:

- Ти що, я тобі забороняю, та хто вона така? Ось Любочка хороша була

- Жадібна твоя Любочка

- Ну що ти таке кажеш Сашко?

- Кажу те, що є

- Ну а  Вірочка...

- Все мамо, вистачить - сказав він як відрізав. Так хотів на мені одружитися, що навіть пішов проти мами.

Отак я прожила двадцять років зі своїм чоловіком, і всі ці роки моя свекруха кидала такі погляди на мене, що не в казці сказати не пером описати. Але мені було байдуже.

Після зустрічі з короваєм ми зайшли у двір, столи в курені були вже накриті, сіли за стіл і нас як молодят почали вітати кричачи гірко! Все як годиться на весіллях. Потім хтось із гостей сказав:

- Ану невістка, запроси свекруху з тобою випити.

Це потрібно мені було  покликати свекруху назвавши її мама? Крикнути мамо? Який жах. Адже з самого початку нашого з нею знайомства я побачила її справжнє ставлення до мене по її незадоволеному обличчю і при думці - "Яка ти мені мама?" таке крикнути на весіллі? Але робити нічого покликала, заплющивши очі вигукнула «Мама!». Думала і серце стане як тільки я насильно видавила із себе це слово. Такий у мене був стан. Це був перший і останній раз, коли пролунало з моїх вуст це слово на її адресу.

Гуляли до пізно. Ночували  не вдома у сусідів бо так заведено що у ранку шукають наречених хоч знають де вони ночують, але вдають що вони ходять, шукають нарошно заходячи у інші будинки запитують :

- А у вас ночують молоді?

- Ні не у нас – відповідають їм

Після цього вже цілеспрямовано йдуть куди належить і запитують:

- А не у вас випадково ночують молоді?

- Та ні не у нас

- А можна ми зайдемо подивимось?

- Та заходьте-заходьте перевіряйте

Заходять до нас у кімнату:

- А, так  ви тут? А ви сказали, що їх немає

- Ой, я не бачила їх, вони, мабуть, через вікно залізли - відповідає їм господиня будинку.

Зайшли з відром води двоє родичів з мого боку щоб вмити молодих, з гуртка та черпачка бризкаючи на нас водою. А ми ще лежали. Раптом різко злітає чоловік з ліжка обмотаний ковдрою:

- У чому справа ?  Пішли геть звідси - репетує він ще й нецензурно висловлюючись, а вони на нього

- Ти що очумів Сашко? Заспокойся, це так за традицією належить, ти ж знаєш.

- Що в мене нема розуму? Я й сам можу вмитися?

Вони пішли, а ми встали одягнулися і вийшли до людей. Був другий день весілля. Усі запитували у нас, як нам спалося? Прийшла молодь і ми всі разом пішли на природу до лісу, взявши їжу, яку нам склали для пікніка. Сиділи ми святкували, а потім ми випадково з Сашком «заблукали» щоб побути наодинці, а через час звичайно ж «знайшлися».