Вона

    Ну і чого ти в мені діру проробляєш. Хочеш щось сказати? Підійти та говори! Вкінці кінців, це ти мене відштовхнув. А цей масний хлопець уже дістав зі своїми компліментами. Невже я для чоловіків і справді лише гарна лялька, якою варто скористатись. Твій погляд про це говорить?

–Не хоче вийти, прогулятись?– шепоче на вухо так близько, що мене починає нудити від його запаху та солодощавого голосу.

     Це ти хотів мені показати? Я лише хвойда на раз, для таких як цей придурок? А ти гідний кращого? Чого ж тоді покинув Риту? Ми вже встигли поговорити з нею. От вона то зовсім не схожа зі мною, маленька добра фея. Чим вона тобі не вгодила?

–Ну що? Давай.– я так нічого й не відповіла цьому бевзеві. А він бере мене нижче дозволеного та починає підштовхувати до виходу.

–Тобі варто самому піти.– перед нами з'являється висока фігура.

–Ти ще хто такий?– напирає на Толю.

–Її брат. Якщо ти зараз не підеш провітритись, я сам тебе виведу.– для своїх двадцяти років, він виглядає дорослим та дужим, а ще надто тверезим для цього покидька. 

    Саме тому він ретирує до виходу, а я помічаю Назара, який точно як той бик здимає ніздрями та в стійці, готовий напасти. Тільки Толя виявився спритнішим, або ближче. Якби я помічала хоч когось навколо, то може б знала напевне. Мене забавляє його погляд, роговиці зовсім червоні та мутні. Невже б кинувся на Максима? Та в мить він стає стриманим, поправляє рукав піджака, що задерся на міцних руках та розвертається у бік столів.

      Фух, в мене вже голова обертом стає від його ігор. А як це ще назвати? Вважає хвойдою, але хоче захистити від чоловіків. Може мені здалось, я все собі навигадувала. Теж мені принцеса, он наречена справжня, а я лише відьма, для таких немає принців.

     Так, відкладу самобичування на завтра, все ж таки свято. Перехиливши бокал із залишками ігристого, рушаю на танцювальний майданчик. Музика моє все, люблю віддаватись ритму, не помічаючи нікого довкола. Мені байдуже, вмію я то робити чи ні, головне чистий кайф.

     На відкритій частині декольте вже виступають крапельки поту, тіло гаряче ніби щойно почалась ангіна. Довкола моєї талії обертаються великі руки, я не лякаюсь, відчула його запах давно. Він пахне солодким бергамотовим чаєм, який щойно заварили у казанку, десь у горах. Або ж то грає моя уява.

–Не страшно?– тихим голосом, промовляє мені у вухо, а хрипи здають його збудження.

–Здається, ти вже навісив на мене ярлик хвойди. То яка різниця, хто позаду.

    Він різко обертає мене до себе, в голові паморочиться і я ледь стою. Добре, що його руки все ще тримають мене. 

–Тоді віддайся мені.

    Грубим жестом хапає мене за потилицю та впивається в губи. В поцілунку немає жодного натяку на почуття, лише хтиве бажання, яке підтверджуються стояком. Від цього стає огидно, не за себе, за нього. Чим він кращий за Макса? Відштовхую, ледь стримуюсь аби не вліпити ляпаса. Ооо, я б вліпила, тільки це свято моєї подруги і я не зіпсую його скандалом. Потрібно на свіже повітря, негайно.

   На вулиці вже темно, увімкнене вуличне освітлення додає особливого ефекту до свята. Цікаво, в моїй пітьмі можна знайти хоч одну лампочку, я вже не говорю про сонячне сяйво. Не знаю скільки я просиділа ось так в напівтемряві на стільчику де проходила церемонія. Почувши шерех, схилила голову в бік шуму. Через контрове світло, я не одразу побачила його обличчя, але впізнати силует бугая було легко.

–Я буду кричати.

–Не треба.– скидає руки догори, ніби здається та робить кілька кроків уперед.– Твій брат уже «поговорив» зі мною.

–О ні, він зіпсував свято через мене.– помічаю розбиту губу буйвола.

–Ні-ні, ми вийшли на вулицю.

–Де він?– Толя, певне, сильно постраждав. Попри те, що він давно не хлоп'я та змагатись з таким здоровилом важко.

–З ним все гаразд.– присів поруч та показав мені на стілець, від якого я щойно відірвалась.– Я його не бив.

–Дозволив побити себе?

–Ну я його розумію, сам би прибив за сестру.– він трохи помовчав, а тоді додав.– Пробач, я повівся як негідник.

–Навіть гірше. Ті, хто намагається зі мною переспати, принаймні не ображають мене.

–І часто ти погоджуєшся?

–Ти знову починаєш?

   Склала руки на грудях та помітно вкрилась сиротами. На вулиці сильно впала температура, а я сиділа в шифоновій сукні. Він зняв теплий піджак з себе та огорнув їм мене, схотілось запротестувати, гримнути, та не змогла.

–Пробач, я не хотів тебе образити.

–Щось тобі не сильно вдається.