Він

Фурія. Як там в пісні гурту Друга ріка? 

«Ось і кінець – я відчуваю.

Облиш мала – я не вживаю!

Порвала всі останні ночі.

Тепер тебе я вже не хочу!»

        Коли Ві попросила зустріти подругу, я очікував побачити таку саму тендітну дівчинку, як вона. Аж ніяк модель на шпильці, з ідеальним макіяжем та укладкою і це о шостій ранку, після ночі в потязі. Таких кралечок я добре знаю, шукають гаманець товстіше. А якщо ще й чоловік молодий, то це джек-пот. Були  у мене такі «прихильниці», розповідали як обожнюють пригоди, а як діло доходить до наметів та житті у горах, то перетворюються на мегер. Вони то себе домашніми котиками називають, але то справжні Мавки.

        А ще я добре пам'ятаю цю бестію ще з поїздки на море. Вона тоді припхалася з Матвієм до нас, видаючи його за свого хлопця. Мене судячи з усього не впізнала. Хоча я ге дуже то й змінився, хіба став більшим.

Не знаю що на мене подіяло, перевтома від останніх подорожей чи що, але я вперше дозволив собі так говорити до дівчини. Зазвичай я просто стараюсь їх оминати та в цій ситуації виходу не було. Хоч мені й соромно стало, що поїхав. Геть з голови вилетіло, що ключі від квартири у мене. Ще й наганяй від Ві отримав, а тоді від сестри. На них не злюсь, вони праві. Якою б горгоною вона не була, все ж жінка, а я покинув її напризволяще.

Хоч великого бажання няньчитись із нею не було, та вирішив вибачитись відвізши в дорогий заклад, де вона мене аби як здивувала — розрахувалась сама. Хоча могла набрати купу страв і лишити рахунок, я б зрозумів її помсту, яка знову ж доказала мою думку про її меркантильність.

        Я не можу сказати що вона не чіпляє, все ж таки чоловік. Особливо коли побачив на ній цю коротеньку сукню з якої виглядають довжелезні ноги, які схотілось закинути собі на плечі. Казала ніби та менеджер в клубі, як на мене, могла б з легкістю дефілювати десь на показі мод в Мілані. Там багатіїв хоч греблю гати, не те що в провінційному місті звідки й сам родом.

       Наступним здивуванням була, власне для мене самого, моя реакція на Макса, що стояв поруч з нею. Я якраз направлявся з коктейлем, все ж таки сам сюди привіз, як тут виринув цей блазень. Він ідеальна пара для неї: молодий, із заможної сім'ї та й сам не остання людина в готельній справі Буковеля, перетинались якось. Та я теж не ликом шитий, хоч старший кілька років та маю кращу фізичну підготовку, з рахунками в банку теж все гаразд. На щастя улюблена справа може приносити дохід.

     Почав я ще зі школи, де я записував відео і згодом заливав на ютуб. І так понеслося, тоді перша тисяча підписників, пропозиції рекламодавців, перші гроші. Я шукав як ще монетизувати своє хобі й знаходив. Згодом познайомився з інстаграмом, закордонними блогами про подорожі. Та найбільшим проривом стали авторські подорожі в різні куточки світу. Часу на щось інше не вистачає, навіть сина бачу дуже рідко, хоча намагаюсь докладати усі зусилля до його виховання. Трохи підросте і буде подорожувати разом зі мною.

     Так от стою із келихом віскі, покинутий цією кралею. Що ж їй в мені не подобається? Я звичайно не підлещуюсь та не думаю що це проблема, такі дівчата зазвичай самі в'ються навколо перспективи. А я перспективний, ще і який. От тільки вона чомусь не в захваті.

     Може переспати з нею і цей потяг мине, як у раніше згаданій пісні. Ну не можу я закохатись в таку фурію. Вже занадто черствий та дорослий, аби думати ніби красива картинка то все що треба. Мені взагалі не так принципова зовнішність, як душа. Але чому я не можу відвести погляд від неї?

     За вечерею ми навіть перекинулись кількома фразами, хоча вона уперто намагалася мене ігнорувати й пускала бісиків майбутньому свідку. Вона, до речі, теж дружка. А всі ми ж усі знаємо, що відбуваються між весільним чинами, то вже сучасні традиції. Відчуття ще більше поглинало мене. Що це, ревність? То таке відчувають до коханої. Чи до бажаної теж?

        Я ще жодного разу не кохав, якось не вдавалося за тридцять два роки відчути отой трепет у серці, про який говорять з блакитних екранів, персонажі мелодрам. Я їх не дивлюсь та зараз навіть у бойовиках всунуть сопливо-романтичну лінію героя. Було у школі щось подібне, бігав за однокласницею, а вона носом крутила. Може того й травма в мене? Модно ж зараз усе приписувати до дитячих проблем. А може так і є. 

    Ритка хороша в мене була, старалась не відставати, їздила всюди. Ми так Митю десь в горах зачали та й розбіглись після. Прийшла, як дві смужки показались. Аборт зробити не дозволив би та й вона не збиралась, сходитись теж не могли. Знаю що кохала мене та пробачити моєї байдужості не змогла б. А так в нас синок зростає, вже в їхньому домі чоловік з'явився. Я по початку трохи бісився та права такого не маю, вона щаслива, отже й син такий. Я ж зі свого боку продовжую робити все необхідне.

       А ця бажана, знає що викликає в чоловіків свербіж у штанях і користується цим. Та хіба це злочин? Хіба що гріх, але це якщо ти вірянин. Я ні, але чого ж тоді мене це так сердить? Ну є жіноча врода, ба більше, не штучна. Все своє, не знаю що на рахунок цицьок та личко не кроєне, уколами краси не псоване. Їй то не тре, з такими розкосими синіми очима, пухкими губами, що манять до поцілунку. Мене відпустить, я впевнений. От тільки затягну її до ліжка.