1.

Яринка - дівчинка вже чималенька. Їй вже виповнилося аж шість років. І вона цієї осені мала йти до  школи. 

Але ще було літо. До садочка мама її вже не водила, а залишала у бабусі. І це дуже подобалося дівчинці. Хоча бабуся і просила їй допомогти по господарству, та Яринці це не подобалося. Вона знаходила тисячі причин як відповити у допомозі старенькій.

По сусідству з бабусею жили її подружки - Поліна, Оля та Таня.І кожного дня вони грали в улюблену гру - піжмурки. Кожна з них вигадувала незвичайні місця для схованки. Саме пошуки і були найцікавішими для подружок.

Ось так Яринка і заховалася в заростях під вербами. Гралися цього разу на великій галявині біля річки.

Яринка знайшла місцину, якої не помічала раніше. Там була покинута велика нора. Заховалася і тихо сміялася над Тетянкою, яка цього разу шукала подружок. Раптом під нею стала дрижати земля і під дівчинкою з'явилося провалля, куди вона і впала.

При падінні Яринка зажмурила оченята. Але раптом вона відчула, що впала на щось м'яке. Відкрила очі і завмерла. Навкруги була не галявина біля річки, а величезні дерева та райдужні квіти. Яринка встала на ноги. Підійшла до такої квітки, і тільки хотіла її потрогати, як квітка різко закрилася.

- Краще не чіпати цих істот. Вони занадто люблять себе, тому можуть боляче защемити тобі руку, - почула позаду приємний голос.

Яринка повернулась і побачила незвичайного хлопчика. Зелені шорти, розірвана чорна футболка. Але більше її збивували фіолетове волосся та смарагдовий колір очей. Він не дивився на Яринку, а порпався у своєму зеленому рюкзаку, немов зовсім забув, що говорив з нею.

- Ну, де ж вона... Невже загубив? - бурмотів хлопчина.

Яринка роздивилася його, і запитала:

- Ти хто? Де поділись мої подружки? І взагалі де це я опинилася?