Ярина і Володар Тіней

Глава 8. «Небажаний гість»

Глава 8. «Небажаний гість»

Ранок у замку почався незвично тихо.

Ярина стояла біля вікна й дивилася на сад.

На тому місці, де ще вчора була звичайна галявина, вже з'явилися перші маленькі пагони.

Морок дотримав слова.

Золоті троянди справді почали проростати.

— Ти справді це зробив…

Ярина усміхнулася.

— Я обіцяв.

Морок стояв позаду неї.

Вона повернулася й обійняла його.

— Дякую.

Він ніжно торкнувся її волосся.

— Для тебе я зроблю набагато більше.

Ярина хотіла щось відповісти, але раптом у замку пролунав гучний удар.

Вікна затремтіли.

Свічки згасли.

Морок миттєво змінився.

Його обличчя стало холодним.

— Залишайся тут.

— Що сталося?

— Хтось увійшов до замку.

— Хто?

Морок уже йшов до дверей.

— Я не знаю.

Та щойно вони вийшли до великої зали, Ярина побачила незнайомого чоловіка.

Він стояв посеред залу.

Високий, сивий, у довгому темному плащі.

Його погляд був спрямований прямо на Ярину.

Дівчина завмерла.

— Дядьку?..

Чоловік різко повернувся до неї.

— Ярино!

Він зробив крок уперед.

Морок одразу став перед нею.

— Не наближайся.

Дядько подивився на Володаря Тіней.

— Відійди від неї.

— Це ти зараз говориш у моєму замку?

— Мені байдуже, чий це замок.

Чоловік стиснув кулаки.

— Я шукав її роками.

Ярина вийшла з-за Морока.

— Чому ти мене шукав?

— Щоб забрати тебе звідси.

— Я не хочу нікуди йти.

Дядько здивовано подивився на неї.

— Ти не розумієш, що говориш.

— Розумію.

— Ні!

Його голос пролунав на весь зал.

— Ти не розумієш, хто він насправді!

Ярина подивилася на Морока.

Він мовчав.

— Я знаю, хто він.

— Ти знаєш лише те, що він дозволив тобі побачити!

Дядько підійшов ближче.

— Він Володар Тіней. Його сила старша за людські королівства. Він може змінювати пам'ять, керувати тінями, відкривати портали між світами.

— Але він ніколи не завдав мені шкоди.

— Поки що!

Ярина похитала головою.

— Ви помиляєтеся.

Дядько гірко усміхнувся.

— Ти захищаєш його.

— Бо люблю його.

У залі настала тиша.

Морок повільно подивився на Ярину.

Навіть він не очікував, що вона скаже це так відкрито.

Дядько зблід.

— Любиш?

— Так.

— Ти справді його кохаєш?

— Так.

— Після всього, що він зробив?

Ярина зробила крок уперед.

— Він не такий, яким ви його вважаєте.

— Ти нічого не знаєш про його минуле!

— Мені не потрібно знати все його минуле, щоб бачити, яким він є зі мною зараз.

Морок мовчав.

Але в його очах з'явилася ніжність.

Дядько перевів погляд на нього.

— Що ти з нею зробив?

— Нічого.

— Тоді чому вона так говорить?

— Бо вона сама зробила свій вибір.

— Вибір?

Дядько гірко засміявся.

— Ти називаєш це вибором, коли тримаєш її у своєму замку?

Морок зробив крок уперед.

Тіні під його ногами почали ворушитися.

— Я ніколи не забороняв їй піти.

— Ти очікуєш, що я повірю Володарю Тіней?

— Мені байдуже, у що ти віриш.

Повітря в залі стало важким.

— Але якщо ти спробуєш забрати Ярину силою, я не дозволю.

Навколо Морока здійнялися чорні тіні.

Дядько теж підняв руку.

На його долоні спалахнув синій вогонь.

Ярина злякано зробила крок назад.

— Припиніть!

Але вони вже не чули її.

Сила зіткнулася посеред зали.

Вибух магії розлетівся по стінах.

Ярина впала на підлогу.

— Мороку!

Він миттєво опинився біля неї.

— Ти ціла?

— Так…

Морок допоміг їй підвестися.

Дядько дивився на них.

І раптом помітив те, чого не хотів помічати.

Морок дивився на Ярину так, ніби весь його темний світ існував лише заради неї.

А Ярина дивилася на нього так само.

Дядько зрозумів.

Вона справді кохала його.

І саме це було найгіршим.

Бо якщо словами Ярину не повернути, доведеться використати інший спосіб.

Дядько повільно опустив руку.

— Добре.

Морок насторожився.

— Ти здаєшся?

— Ні.

Дядько подивився на Ярину.

— Я просто зрозумів, що ти добровільно не підеш.

Він розвернувся.

— Тоді мені доведеться зробити те, чого я ніколи не хотів робити.

— Що саме? — запитала Ярина.

Чоловік зупинився біля дверей.

— Використати заборонену магію.

Ярина відчула холод.

— Дядьку, не треба…

Але він уже зник у коридорі.

Морок подивився йому вслід.

— Він щось задумав.

Ярина міцніше стиснула його руку.

— Що він може зробити?

Морок мовчав.

Бо вперше за довгий час у його очах з'явився страх.

Не за себе.

За неї.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше