Розділ 39

Вест закінчив доповідь і чекав. Олекс-сандр ІІІ стояв повернувшись до нього боком і роздивляючись щось за синюватим бронесклом. У малому кабінеті імператора, окрім них, знаходився тільки незамінний і незмінний, як тінь, дубль-охоронець. Всіх інших, незважаючи на родовід, чини, ранги та звання імператор попросив почекати у залі. Після доповіді за протоколом було заплановано невеликий обід. Що саме на ньому будуть відзначати, ще не оголосили, але причину завжди можна знайти, була б найясніша воля і бажання.

Якщо Кир-рил і мав якусь думку про доповідь Климука, це ніяк не відобразилося на його кам'яному обличчі. Один раз за весь час, коли Вест вперше озвучив гіпотезу про своє походження, дубль ворухнувся, наче хотів ступити вперед, але цим і обмежився.

Імператор, навпаки, навіть почувши від Веста, що той нібито доводиться йому сином, навіть не кліпнув і не став перебивати.

Усе це Климук фіксував якоюсь частиною свідомості, відкладаючи аналіз потім, спрямувавши волю і зібраність на одне: не збитися. Доповісти чітко, ясно і по можливості одні лише факти. Якщо імператор захоче дізнатися про чиюсь думку, він сам запитає.

— Ваша Величносте. Корвет-капітан Климук доповідь закінчив.

— Так, вже… Вся ця історія настільки неймовірна, що цілком може бути правдивою. Ти як вважаєш, Кир-рил?

— Може.

— Отож… Капітане, підійди.

Вест карбуючи крок наблизився до імператора.

— Поглянь… — Олекс-сандр III посторонився, даючи Климуку місце біля вікна.

З тридцятиметрової висоти палацу відкривався краєвид на чудовий парк. Художньо підстрижені дерева та кущі, алеї, скульптурні ансамблі та фонтани.

— Подобається?

— Гарно… — відповів Вест, інтуїтивно відчувши, що статутне «Так точно, Ваша Величність» буде недоречною. — Чудово.

— Нашому синові теж подобалося…

Імператор дивився на Климука, трохи схиливши голову до лівого плеча.

— І що нам тепер з тобою робити?

— Готовий виконати будь-який наказ, Ваша Величність. Я — яничар!

— Яничар… — імператор пожував губами. — І все? Подивися уважно навколо, хлопче. Невже нічого не нагадує? Принц любив сюди приходити...

— Винен, Ваша Величносте. Перед прийомом до Оджака мені зробили повну заміну пам'яті. Так що навіть якби я щось пригадав, зовсім не факт… — Вест заплутався в словах, але основну думку висловив.

— Так… — зітхнув імператор. — Немає нічого страшнішого за фанатизм. Бо вони переконані, що знають істину, а тому мають право вирішувати долю інших. Причому, здебільшого, шляхом фізичного усунення інакодумців. Кіре, за графом Арктуріанським послали?

— Шукають…

— Шукають… — Олекс-сандр III поглянув на Климука. — Не схоже на старого Ніка. Він не ховатиметься від нашого гніву та правосуддя, а стоятиме тут. Дивитись нам у вічі і з усією щирістю переконувати, що все було зроблено на благо імперії. А потім, коли ми накажемо його стратити, гордо промовить щось на кшталт: «Імператори приходять і йдуть, а Ирій вічний!». Прах його забирай!

Розуміючи, що імператор лише розмірковує вголос, Вест промовчав.

Олекс-сандр ІІІ зітхнув. Пройшов до свого крісла, вмостився зручніше. Зітхнув вдруге.

— Знаєш, що найгірше, капітане?

— Ні, Ваша Величносте.

— А від душі? Когось іншого, хоч і генерала, ми б питати не стали, але ти в усій історії і так по вуха. Говори, як думаєш.

— Ви вважаєте, що метр Нік-кита частково має слушність?

— Розумний чи догадливий?.. — у голосі імператора промайнуло здивування.

— Скоріше друге… Якби ви були впевнені в злому намірі голови СВВІБ, не стали б і згадувати про нього. А оскільки хочете бачити і чекаєте на пояснення — значить, є сумніви.

— Молодець… — схвалив Олекс-сандр III. — Ну гаразд. З Ніком розберемося. З’явиться, нікуди не подінеться. Старий він, у підпільника гратися. Давай думати, як нам бути з тобою?

— Ваша Величність, — Климук виструнчився.

— Та постривай ти… Думаєш нам легко дивитися на такого бравого молодця, не впізнавати в ньому жодної рисочки і гадати: син це чи чужа людина, яку до нас підводить у черговій підкилимній боротьбі одна зі спецслужб? І це після стількох років пошуків та очікування…

Вест знову промовчав.

— Ну, що мовчиш?

— Ваша Величність, я готовий пройти які завгодно випробування та тести, щоб і самому зрештою зрозуміти: «Хто я?». Але якщо метр Нік-кита сказав правду… А я не бачу сенсу мене дурити…

— Щонайменше кілька, — втретє зітхнув імператор. — Наприклад, зберегти твій статус, відлякавши нас від найголовнішої та найнепідкупнішої експертизи.

— Є ще один спосіб, — тихо озвався Кир-рил.

— Заткнися… — огризнувся Олекс-сандр III. — Ще ти нас навчатимеш...

— Ваше…

— І ти теж… — зиркнув на Климука імператор. — Порадник! Розумів би… У першому варіанті, ми лише старіти почнемо. А за сучасної медицини — це, як мінімум, років шістдесят чудового здоров'я та ще півстоліття старості. Тоді як Кир-Рил на відновлення репродуктивної функції натякає. Натомість на вбивство, цілком можливо, власного сина! Ну, все, Нік… ти нас сильно розсердив!