Розділ 18

«Memento mori…» Перша думка, що виникає в голові кожної нормальної людини, побачивши загальноміське сміттєзвалище. Бо важко знайти місце, котре б більш наочно демонструвало, що все в світі прах, тлін і суєта суєт. А друга: «Як же тут немилосердно смердить!»

 — Приїхали… — Стів Хаупер глянув на манірну красуню, що сиділа поряд на сидінні авто, делегуючи їй право приймати рішення.

«Ні дати, ні взяти, чисто Снігова королева на крижаному троні», — спало на думку порівняння з далекого дитинства.

— Ходімо… — інспектор Левінсон зробила рух у бік дверей.

— Ви впевнені? — з сумнівом перепитав Хаупер. — Може, наказати хлопцям притягти труп сюди? Там брудно… Дуже… І смердить.

— Лайно не кров, душу не забруднює… — кинула не обертаючись дівчина і вже наступної миті була зовні.

Хаупер тихо вилаявся, вдесяте, напевно, раз за останній час проклинаючи себе за те, що зв'язався з Таємною поліцією. Яким би крутим він себе не відчував, тут був зовсім інший рівень. Ні, не перебільшував комісар, згадуючи про дитячу пісочницю. Під ногою щось неприємно чавкнуло, і Стів з насолодою вилаявся вголос. Добре, що знайшлася причина.

— Вигадливо, — зазначила інспектор. — Але надалі прошу фільтрувати базар, не в малині.

— Перепрошую, пані інспектор...

— Тоня чи Антоніна… — нагадала та.

— Тоді, з вашого дозволу, нехай буде Тоня, — кивнув Хаупер і жестом вказав напрямок. — Нам сюди… І хоч я зовсім не розумію, навіщо вам особисто оглядати банальний труп…

— Вам і не треба, Стіве, — скривилася інспектор. — Я навіть не нагадуватиму про те, що чим менше знаєш, тим міцніше спиш. Просто, прийміть як факт: у вашій діяльності це знання абсолютно без потреби. Ну, як, наприклад, скільки і яких добрив вносить фермер, щоб отримати хороший урожай… Ага. Бачу... Наш клієнт?

— Так.

Труп Вільяма Смаяла залишався в тому самому місці, де його й оглядав Стів востаннє. Ось тільки птахи вже встигли внести суттєві корективи у його зовнішність.

«Ідіот! — вилаяв себе Хаупер. — Не міг збагнути, що поліція захоче перевірити мої свідчення. Треба було хоч накрити обличчя покійнику. Як його тепер упізнати? Навіть дактилоскопія не допоможе. Хлопець вів добропорядний спосіб життя, і його пальчики навряд чи занесені хоч до якоїсь бази…»

Але інспектора Левінсона схоже цікавило в трупі зовсім інше.

Навіть не глянувши в обличчя небіжчика, дівчина обмацала тканину куртки, штанів. Оглянула підошви чобіт, навіть засунула пальці за халяву, незважаючи на те, що тіло Смаяла вже трохи розпухло, і їй для цього довелося докласти певного зусилля.

— А ви молодець, Стіве… — похвалила Хаупера, старанно протираючи руки серветкою, що пахнула якимось медичним ефіром. — І можете бути впевнені, нагороду заслужили.

— Дякую.

Стів хотів ще щось додати, але інспектор уже відкинула убік серветку і вийняла з сумочки невелику коробочку, розміром із подовжену пачку цигарок. Клацнула на ній якимось важелем і піднесла до вуха.

— Пане комісар, інспектор Левінсон на зв'язку.

— ...

— Так. Це саме те, що ми шукаємо.

— ...

— Ні. Я впевнена майже на сто відсотків. На трупі одяг зроблений з використанням інопланетних технологій. Зовні, жодних відмінностей. А от при детальнішому вивченні… Зрештою, я все вкажу у рапорті.

— ...

— Звісно. Запеленгуйте точку та надсилайте експертів. Хлопці Хаупера припильнують тіло і зустрінуть групу.

— ...

— Вже виїжджаю.

— ...

— Одразу, як побачу.

— ...

— Одну секунду, пане комісаре... — інспектор повернулась до гангстера. — Адреса Смаялів?

— Непереможених, вісімнадцять.

— Вулиця "Непереможених героїв". Будинок номер вісімнадцять.

— ...

— Так. Все точно. Думаю, можна відправляти групу захоплення. Нехай займають позиції і чекають на мій сигнал. Я маю переконатися особисто.

— ...

— Кінець зв'язку.

Дівчина ще раз клацнула перемикачем і сховала коробочку назад.

— Рація, — пояснила Хауперу, не чекаючи запитання. — Одна з останніх розробок військових.

— Скільки?

У голові Стіва вже юрмилися думки про масу переваг такого компактного і мобільного виду зв'язку.

— Сам апарат дешевий, — знизала плечима інспектор. — Але він підключений до ретрансляційного вузла, і там усі розмови обов'язково фіксуються. Я не впевнена, що Вас влаштує постійне прослуховування, пане Хаупер.

— Пан комісар, — Стів зобразив збентежену усмішку. — Та й ви теж, пані інспектор, досить чітко пояснили ступінь важливості мого бізнесу для вашої контори. Зрештою, яка відмінність від чого нараховувати відсоток? Важливо, щоб податки вчасно та в повному обсязі надходили до скарбниці. Правильно?