Розділ 7

— Серйозна поломка, пане? Потрібна допомога фахівця? — почувся за спиною голос басовитий голос.

Вест озирнувся і побачив поряд здоровенного мужика в безформній вицвілій футболці незрозумілого кольору, що заріс по самі очі тижневою рудою щетиною.

— Та ні, дрібниця... — Вест вказав на причину істеричного вереску машини. — Чиїсь дурні жарти. Але заткнути її складно.

— Нічого подібного! Ви не повірите, але вам неймовірно пощастило! — добродушно вигукнув незнайомець. — Я якраз повертаюся додому з автомагазину. І зовсім випадково купив цілу купу цього барахла... У них сьогодні солідні знижки на розпродажі, а я запасливий. "Альфа" примхлива машина. Може роками працювати без найменшої поломки, а може… Тож якщо у вас немає ремкомплекту, то я охоче продам вам пару дротів зі свого набору.

Вест прислухався до своїх відчуттів, але інтуїція мовчала. І на тому спасибі. Значить, безпосередньої небезпеки поки що немає.

— Дякую, охоче куплю. З відключенням акумулятора довго возитися, та й їхати скоро.

— Але... — незнайомець зам'явся і ніби збентежено потупив погляд. — Сподіваюся, пан розуміє, що роздрібні ціни завжди дещо вищі навіть за дрібнооптові?

— Здогадуюсь, — кивнув Климук.

— Тоді жодних проблем, — миттєво пожвавішав той, задоволено посміхаючись. — Пан платить десять марок і може повертатися до перерваної трапези, а я зроблю все сам... Домовилися?

— Добре.

Купюра перекочувала в кишеню засмальцьованих і обвислих не лише на колінах штанів, а їхній власник приступив до роботи.

Але Вест не поспішав іти. Мовчки стояв за спиною і дивився, як той порається під капотом.

— Не варто турбуватися… — озвався нервово після короткої паузи незнайомець, навіть не обертаючись. — Я все зроблю як слід. Заодно, контакти підчищу. Буде навіть краще ніж до ремонту.

— Ну що ви. Я зовсім не турбуюся, — посміхнувся Вест, остаточно переконавшись у тому, з ким має справу. — Просто милуюсь роботою професіонала. А заразом, хочу запропонувати вигідну угоду... Так, про всяк випадок. На майбутнє.

— Уважно слухаю пана, - спина незнайомця помітно напружилася.

— Прошу запам'ятати номер мого авто і те, що я охоче часом куплю в тебе якусь дрібничку чи просто оплачу тимчасову стоянку, і при цьому зовсім не обов'язково спочатку псувати машину.

— О, пан дуже розумна людина, — шанобливо промовив шахрай, випрямляючись. — За три роки ще ніхто не здогадався. Але, ви ж не гніваєтеся? Правда? Кожен має свій маленький бізнес. Тай що для такого багатого пана якась десятка? А для мене цілком відчутна сума. Холера! — він раптом вилаявся, неспокійно поглядаючи на початок вулички, де показалася колона військових. — Щиро перепрошую, але з ремонтом доведеться трошки почекати, — і швидко попрямував до найближчого підворіття.

Заінтригований поведінкою незнайомця Вест поспішив слідом.

Здоров'як не виявляв невдоволення настирливістю клієнта. Адже той цілком міг побоюватися, що уявний механік візьме гроші та змиється. Шахрай притулився до одвірка під'їзду, розкурив довгу цигарку і глянув на Климука?

— Так постоїмо, чи байки потравимо?

— Якщо я поставлю кілька запитань, то можу розраховувати на відповіді? — поцікавився Вест.

— Це залежатиме від того, як пан питатиме, — відповів здоровань і виразно потер пальцями.

— Домовимося, — посміхнувся Климук. — Тебе як звати?

— Це для пана, перепрошую, не має жодного значення. Але можете називати Механіком.

— Годиться. Скажи: чому ти ховаєшся від солдатів?

— Ми, здається, щось про гонорар за інтерв'ю говорили. Ні?

Вест витяг з кишені кілька купюр різної гідності і, зробивши з них віяло, став недбало обмахуватися.

Механік усміхнувся. Задумався, потім простяг руку і спритно витяг одну з асигнацій. Не надто велику. Не нахабнів.

— Пан уміє переконувати. Історія дуже проста. Ховаюся, бо не хочу служити в армії.

— Але чому? Адже служба — це почесний обов'язок кожного белонця?

— Якщо пан збирається продовжувати розмову так само, — насупився Механік, — то я не скажу більше ні слова.

— Ти не віриш у існування ворога та загрозу знищення ними Белони? — пішов на ризик Вест.

— Вірю, не вірю. Яке це має значення? Але навіть якщо ці імперці існують насправді, то дуже сумніваюся, що моя особа представляє для них хоч якусь цінність та інтерес. Крім того, я звик почуватися незалежним, а мундир забере в мене навіть ці крихітки свободи, — незнайомець помовчав, жадібно затягуючись і пускаючи дим кільцями. Думав чи тягнув час.

— І? — підігнав його Вест.

— Бездумна муштра плюс безкарність — пряма дорога до озвіріння. До речі, а ось підтвердження правдивості моїх слів. — Механік майже театральним жестом вказав надвір.

Підрозділ саме зупинився перед причепом із кавунами.

Щоб рухатися далі, треба було або перешикуватися в дві колони, або забрати з дороги перешкоду. Жвавому офіцерикові, якому, мабуть, здавалося, що він зараз на параді і на нього дивляться тисячі очей, обрав останнє. За його командою дві перші шеренги підставили плечі під причіп, і за мить той ліг на бік, підминаючи під себе каліку. Бідолаха не чекав нічого подібного і не встиг вибратися. Жахливий крик різонув слух. А колона військових уже марширувала далі.