Частина третя. ДОРОСЛЕ ЖИТТЯ. Розділ 1

Бліде світило повільно котилося на спочинок, і болотяні сутінки по-господарськи огортали галявину, гасили відблиск отруйно-помаранчевих вод річки, ховали від очей протилежний берег і сміттєзвалище на ньому. У скупих променях заходу сонця ще можна було розрізнити окремі великі предмети, але вже з десяти кроків дерева ніби розчинялися в затхлому смозі. Темрява згущувалась, водії увімкнули фари, і машини на трасі за річкою здавалися швидкими жовто-червоними болідами.

Намагаючись не хлюпати надто голосно і ховаючись від випадкового погляду за буйними чагарниками реп'яха, штаб-лейтенант Климук вийшов на берег. Потім інстинктивно вибрав затишне місце за старою іржавою цистерною і обережно озирнувся. Заспокоєний тишею, Вест сів на м'ятий молочний бідон і зняв чобіт. Поки перебирався з одного берега на інший, за халяви набралося рідини, і тепер вона неприємно пощипувала шкіру. Один Творець знає, що за розчин тече між цими берегами замість води. Але, судячи з суб'єктивних відчуттів, кислотність субстанції далеко не нейтральна. Вест ретельно викрутив мокрі шкарпетки, про всяк випадок сполоснув їх водою з фляги, відтиснув ще раз і тільки після цього перевзувся. Подумав, дістав із кишені цигарку і закурив. Йому поки що не подобалося ковтати дим, але що робити, якщо переважна більшість аборигенів курить? А розвідник має бути непомітний у натовпі. Це аксіома.

Звичні рухи допомагали налаштуватися, увійти в образ, відчути себе мешканцем Белони. Згадати легенду. А що таке? Грибник повертається додому. Втомився за день, ноги гудуть від ходіння, от і сів перепочити. Може, з дружиною посварився? Тому не поспішає додому, відтягуючи неприємну хвилину зустрічі із законною половиною.

Розроблений аналітиками план нікуди не годився, це було ясно навіть їм. Але хто дорікне людям, що обирають модель поведінки, не маючи уявлення про справжній стан справ. Климук навіть замислюватися не хотів про ті зусилля та жертви, якими були оплачені навіть ті крихти інформації, що вдалося зібрати, для його підготовки. Хоча й забувати про це теж не слід. Бо нагадувало, що він не має права на помилку…

«Дурний набір слів… Право на помилку… — хмикнув Вест у такт власним роздумам. — Можна подумати, що за всю історію розвідки, хоч у одного з тих, кого засилали у ворожий тил, таке право було. Тим більше, що ціна провалу — його життя».

Це розуміли всі і готували Климука, напевно, ретельніше за першого космонавта Землі до першого, знову ж таки, виходу на орбіту. А насамкінець, особисто Імператор оголосив розвіднику, що йому вручається карт-бланш на будь-які дії, які Вест визнає необхідними для виконання завдання і, заодно, найвищу індульгенцію за будь-якого результату справи. «Щоб не тиснула на плечі відповідальність і не сковувала рухів, синку…» — як сказав Олександр III, обіймаючи новоспеченого офіцера за плечі майже по-батьківському. Добре, хоч не розплакався. Для мильних опер якраз, мільярди домогосподарок заридали б в унісон із ним, але для серйозних чоловіків — явний перебір і показуха. Зрозуміло, що Вест для володаря Ирія цінний виключно місією. Та й те, як Климук зумів помітити, паралельно з ним готували ще щонайменше кілька кандидатур. І зовсім не факт, що ті хлопці чи дівчата зараз не сидять на бережку іншої річки, а то й цієї ж, тільки в іншому місці, і не розмірковують про те саме.

Цигарка обпекла пальці.

Вест кинув недопалок під ноги і вдавив у багнюку.

— Час... І так десантування затяглося через підвищену хмарність та аномальну щільність хмар. Та ще ця річка підвернулась.

Бурчав Климук скоріше для порядку.

Враховуючи відстань, з якої здійснювалось катапультування об'єкта, пілоти рейдера зробили ювелірні розрахунки. За допустимого відхилення некерованого снаряда, на який на якийсь час перетворився штаб-лейтенант Оджака, за півтора кілометра, — вони промахнулися лише на кілька сотень кроків. Щоправда, розвідник опинився на протилежному від міста березі.

Вест поправив кепку, потупав чоботями, перевіряючи, чи добре сидять, і рушив навпростець до дороги. Попереду на нього чекала щонайменше п'ятикілометрова прогулянка у мокрому одязі та компанії по осінньому пронизливого, холодного вітру. Сподіватися, що якийсь водій підбере вночі на безлюдному шосе незнайомого мандрівника, справа безперспективна... Добре, якщо патрульним не доповість.

Щойно Вест подумав про це, як одна з машин, що проносилися повз, пригальмувала, звернула на узбіччя і зупинилася.

Прекрасно розуміючи, що водій не міг його помітити, і зупинка викликана іншою причиною, Климук став повільно наближатися до автомобіля, намагаючись ступати якомога тихіше і орієнтуючись по габаритах, що ледь жевріли в темряві. Одне з правил розвідника: все, що дивно, несе в собі інформацію — може, зайву, та частіше — цікаву.

Але підійти до машини досить близько Вест не встиг. Скрипнули ресори, щось важким мішком впало на землю, пролунала коротка лайка, дверцята шумно зачинилися, і легковик рвонув далі по шосе, прямуючи до міста.

У тому, що на смітник привезли і викинули якесь лахміття, нічого особливого не було. Але, в досить дорогому авто, судячи з контурів і рівного шелесту мотора, сміття точно не возять.

Вест зробив ще кілька обережних кроків і завмер: біля порожньої канави обличчям униз лежала людина. Точніше — один із еннемі! Занадто рояльною була б поява на чужій планеті ще одного з землян, навіть мертвого… Але інерція сприйняття надто сильна, щоби помічати різницю між підвидами гомо.