Розділ 11

Хоча велика прогулянка згідно з особисто затвердженим розпорядком дня мала розпочатися рівно о п'ятнадцятій, Вест ледве витерпів до полудня. Як мічман не змушував себе займатися плановою роботою, думки наполегливо поверталися до того, що він умовно відклав на «потім». І щойно «Інь» розпочав традиційну трансляцію концерту за заявками, Климук рішуче відключив від мережі свій лептоп. Зрештою хто його засудить за невелике відхилення від режиму? А непрохані думки, що рояться довкола, наче докучливі мухи, все одно не дадуть зосередитися на чомусь іншому.

Сьогодні мічманові наснився дивний сон. Точніше, три сни...

Вест спочатку хотів зайнятися аналізом сновидінь, що досить чітко запам'яталися, але потім вирішив, що поспішати не буде. Нехай добре вляжуться і відфільтруються. А то як буває: поки очі не розплющив — усе яскраве, чітке, хвилююче, логічне і глибокодумне. Вмився, почистив зуби, ковтнув кави — і сновидіння перетворюються в такі бздури, що ні в тин, ні у ворота. Навіть на алегорію не тягне.

Летіти до обжитого людьми сектора, отже, і до ухвалення остаточного рішення, залишалося цілих одинадцять днів. Тож часу вистачало на все. Навіть на розбір снів.

Вест увійшов у прогулянкову каюту і, підкоряючись несподіваному швидкоплинному забаганку, набрав на пульті замовлення ландшафт хлібної ниви. Чудеса продовжувалися! Він не просто міський уродженець, а вихованець яничарського Корпусу і раптом пшеничне поле? Нонсенс? Можливо… Тільки підсвідомості краще знати…

Тієї ж миті навколо заколосилися якісь злаки. Цілком можливо, що й та сама пшениця.

Гарно. Куди не подивишся, від горизонту до горизонту хвилюється золотом колосків нескінченна рівнина, лише подекуди прикрашена блакиттю волошок, білизною ромашок і червоними маками. У небі, в прозорій синяві дзвенить жайворонок, а просто під ноги Весту, лягла стежка, — кличе, манить за собою, обіцяючи там вдалині, спокій і затишок.

Не марнуючи часу, мічман ступив на неї і, здіймаючи босими ногами гарячу куряву, неквапливо рушив у той бік, куди вона його вела. Адже саме там має бути той невеличкий хутір, де Климук народився та виріс. А хто не знає, що всі наймудріші і найсвітліші думки приходять на думку саме на стежці, що веде в дитинство...

Ну, нічого собі? Вест навіть головою мотнув. Який хутір? Яке дитинство? Хто тут народився?.. Він?

Схоже, замість пошуку відповіді йому поки що вдається тільки примножувати кількість загадок.

Гаразд, розберемося.

Отже, перший сон…

Хоча, тут все більш-менш зрозуміло і пов'язано з надлишком гормонів... Але був у відверто еротичному сні і момент, що насторожує.

Загалом Весту наснилася Тамара. У білому офіційному костюмі. При золотих погонах і аксельбантах. З емблемою Даль-розвідки на рукаві — три сплетені проліски на фіолетово-чорному тлі. У високих, трохи вище колін, чорних чобітках, що обтягують стрункі довгі ноги, як шовкові панчохи і все. У тому сенсі, що був на дівчині ще сріблястий обруч зв'язку, що лежить чудовою діадемою на розпущених хвилях русявого волосся. Але на цьому обмундирування закінчувалося. Ні формена спідничка, ні білизна не прикривали струнку постать дівчини в секторі від колін і аж до пупка, прикрашеного великою чорною перлиною.

Тамара зробила крок ближче, простягла до Веста руки, посміхнулася і сказала:

— Ну, чого ти скис? Все не так погано. Подумай… Фіфті-фіфті також нормальний варіант!

А наступної миті оголена частина тіла і ноги, загалом, усе те, що знаходилося нижче талії, зникло... наче бластером відрізали. Не витримавши такої зміни, Вест скрикнув і прокинувся.

І, якщо відкинути убік поклик плоті, єдине інформаційне послання підсвідомості розуму може ховатися лише у словах Тамари. Отже: «фіфті-фіфті»? Схоже... Але на половину чого натякав сон?

Наступне сновидіння начебто продовжувало тему міжстатевих взаємин, але вже на такому далекому від реальності рівні, що Вест, коли прокинувся, спочатку спробував згадати, де міг побачити чи прочитати таку хитромудру «камасутру». І щиро пошкодував, що подібні фантазії не спадали йому на думку раніше, коли їх можна було спробувати втілити в реальності. Бодай частково…

Як і в минулому сновидінні, головною дійовою особою була Тамара, але, слава богу, так би мовити, у стовідсотковій комплектації. А також він сам, решта хлопців і невагомість...

Але оскільки в цій містерії брав участь увесь екіпаж «Сапсана», то це послання Вест сприйняв як нагадування, що всі вони є чимось більшим, ніж одна команда. І, вбивши хлопців, Вест ризикує втратити частину себе. А яким жахом може стати обрубок цілого, наочно і зрозуміло продемонстрував попередній сон.

Уві сні теж відстежувалася певна закономірність. Хоча, насправді, у реальному житті Тамара подібне проведення часу не часто схвалювала. Не частіше як один раз за політ. Так, екіпажі рейдерів Даль-розвідки формувалися за принципом повної психічної та фізичної сумісності екіпажу, з розрахунку, що політ може затягнутися, необмежено довго. І людям доведеться проводити цей час в обмеженому просторі та товаристві. Молодим, сповненим життєвої сили, тихо звіріючим від надлишку вільного часу і вимушеного неробства, чоловікам і юним дівчатам, була вкрай необхідна фізична і емоційна розрядка. І поки що, нічого кращого за секс, ще придумати не вдалося. Особливо, якщо ним не надуживати.