Розділ 3

Пам'ятаючи про властивість будь-якого масового заходу нівелювати особистості до усередненого типу, мічман не дуже уважно розглядав зосереджені обличчя вчорашніх школярів, а так лише водив поверх голів, виловлюючи тільки найсимпатичніші дівочі личка. І несподівано натрапив на безнадійно відчужений погляд. Острівець, айсберг відчуження, серед моря напруженого та захопленого очікування. Здавалося, цей хлопець спочатку посилено намагався зрозуміти, що відбувається навколо, але дійсність неминуче вислизала від свідомості, і йому не залишалося нічого іншого, як здатися і припинити безглузді спроби щось збагнути.

Климуку й раніше доводилося бачити подібні погляди. Коли необстріляні новобранці вперше стикалися з важкою бронетехнікою еннемі, і поряд починали гинути товариші, наповнюючи ефір передсмертними криками жаху та болю… Але тут, у мирній провінції, віддаленій тисячами світлових років від військових рубежів та бойових дій, серед ошатне вбраних випускників?

А хлопець з неправильним поглядом, крім іншого, ще й виглядав набагато старшим за інших школярів.

Климук озирнувся і побачив поруч ту саму худорляву вчительку, так напрочуд схожу на Ниточку. Вірно витлумачивши запитальний вираз обличчя Героя, вона підійшла ближче і ледь чутним шепотом запитала:

— Вас щось турбує, пане мічмане?

— Он той хлопець, на задньому ряді… Білобрисий… З ним щось не так. Вам не здається?

— Макс Боровський, третя загальноосвітня школа… — вчителька одразу зрозуміла, ким цікавиться Вест. — Це наша трагедія… Хочете послухати?

— Тільки суть, якщо можна, — про всяк випадок попередив Климук, який чув про схильність провінційних дам до тривалих монологів, перенасичених зайвими подробицями.

— Ще донедавна гордість школи та всього міста… геніальний математик… надія фізмата… Навіть із СВВІБ приїжджали з батьками розмовляти. Хлопцю пророкували велике майбутнє… Але, на жаль… Зірвався на випускному тестуванні.

— Перенапружився?

— І так, і ні… Три роки тому запроваджували нову програму. І десь, як це буває з першим запуском, стався збій, і комп'ютер став оцінювати роботи випускників із протилежним знаком. Більшість учнів зазвичай складається з середняків, тому відхилення ніхто й не помітив — і, бачачи нерозуміння в очах мічмана, пояснила. — Коли учень, який знає на вісім балів, отримує шість чи сім, і навпаки, це ж не катастрофа, вірно? Навіть коли завідомий двієчник раптом отримує десятку, цілком зрозуміло — списав вдало чи пощастило із завданням… Але «нуль», виданий за результатами тестування Боровського, став для хлопчика таким шоком, з яким його психіка не змогла впоратися. Ну, і ось... — Вчителька зітхнула. — З відхиленнями у програмі розібралися, принагідно привівши у відповідність і виставлені оцінки, але Макс із сутінкової зони вже не повернувся. Незважаючи на всі зусилля лікарів.

— А що, перездати йому не дозволили?

— Навіть зобов'язали. Біда в тому, що замість реального результату очі хлопчика, як і раніше, бачать «нуль».

— А військові психіатри парубка оглядали?

— Ні, він же дитина… — трохи здивувалася вчителька. — А чому ви питаєте?

— Схоже, мені доводилося стикатися з таким запамороченням, і я знаю, як допомогти хлопцеві.

— Справді? — змахнула лапками «бабка». — Благослови вас Імператор. Мічмане, якщо ви зможете повернути Максу Боровському розум, весь випуск цього року, завтра понесе заяви у військкомат. Це буде крутіше за будь-яку рекламну кампанію!

Загалом втручання військових у справи цивільних осіб категорично заборонялося Статутом Оджака. Щоб уникнути небажаних конфліктів, можливих через незнання тонкощів місцевих звичаїв, але тут шкурка вартувала вичинки. Масовий сплеск патріотизму, завдяки вмілим діям, міг, вищезазначеному старшому мічману, обіцяти безліч приємних моментів... При цьому чергове підвищення в званні стало б далеко не найважливішою з нагород. Одним словом, навіть якщо забути про долю хлопця, спробувати вартувало…

— Атестат із ним?

— Так.

— Покличте його до мене після закінчення мітингу.

— А ви впевнені? — раптом завагалася вчителька. — Гірше не буде?

У відповідь Климук тільки кивнув, подумки підбираючи ключові слова та інтонацію. Зрештою, хлопчина фізично нічим не відрізнявся від сотень таких же новобранців, які свого часу пройшли через руки мічмана, коли йому доручили доукомплектування 36-го ударного на Гленвейні. А розумовий рівень… Хто працював із призовниками, того вже нічим здивувати.

Урочиста частина плавно підійшла до завершення і після хорового співу гімну Імперії, двоє міцних хлопців, у супроводі тієї самої вчительки, привели Боровського.

Мічман ступив уперед і взяв під козирок.

— Новобранець Макс Боровський! Струнко! Від імені командування Космофлоту Імперії оголошую вам подяку за успішне завершення психологічного тесту майбутніх розвідників. Оголошую вам, що з усіма навантаженнями ви впоралися на «відмінно» та будете зараховані до резерву командування! З присвоєнням вам відповідного офіцерського чину після закінчення вищої школи командирів!

Владний голос мічмана, багаторазово посилений мікрофонами, злетів над парковим майданчиком, перекриваючи усі інші звуки. А після того, як він закінчив промову, від захопленого реву півтори сотні молодих горлянок, здригнувся не тільки парк, а й частина міста, що прилягала до нього.