Розділ 11

— Доповісти про готовність!

— Курсант Климук до здачі нормативу готовий!

Мічман, що випускав на старт, клацнув перед лицем Веста секундоміром, а потім ляснув по плечу.

— Пішов.

Вест зграбною «ластівкою» (де й взялося уміння?) зістрибнув з пірса і, як і раніше красуючись, поплив не ощадливим брасом, а швидким і ефектним кролем. Спершу хотів батерфляєм, але вчасно згадав, що за зайве та невиправдане піжонство комісія цілком може занизити бал. А навіщо зі старту створювати собі проблеми лише заради швидкоплинного виразу захоплення в очах дівчини? Вірніше, захоплення собою у Ниточки Вест дуже хотів досягти, але платити за це будь-яку ціну хлопець був ще не готовий.

Якось так сталося, що після тієї пам'ятної розмови, коли Вест дізнався, що Тоня звинувачує у всьому саме його і тому пориває з хлопцем усі стосунки, Ниточка ніби клонувалася у множині і заповнила собою весь його життєвий простір.

Ні, вона не ходила за ним, як на прив'язі, не намагалася зайняти місце, що звільнилося поряд з ним, на заняттях або в їдальні. Та й взагалі, її ніби й не було поряд. Але як тільки Весту потрібна була хоч якась допомога, чи порада, чи просто знадобилося раптом щось спитати, то першим, кого він у цей момент бачив перед собою, була саме дружелюбно усміхнена Оля.

Причому відбувалося це зовсім випадково. Тут Вест готовий був присягнути чим завгодно. Ну, ось наприклад, звідки дівчина могла знати, що відправившись до бібліотеки за довідковим матеріалом, що геть несподівано знадобився йому, для вирішення задач з опору матеріалів, Вест залишить флешку на тумбочці? Або, що триклятий ґудзик відірветься за хвилину до шикування на плацу, а він залишив голку з ниткою у змінному береті?

А в історії, що сталася з його обмундируванням та білизною, він досі згадує Ниточку з вдячністю та трохи червоніючи.

Повернувшись в орту, Вест згадав, що з умовно чистого одягу в нього тільки той, що на ньому одягнений. І якщо форма абияк годилася для прибирання санчастини, заявитися в такому вигляді на шикування — гірше за самогубство. Точніше, один із найболючіших способів.

Він уже прикидав, у кого що позичити на день, поки впорядкує власні речі, коли виявив, що весь його одяг, включаючи білизну, не тільки випраний, а й відпрасований.

Спочатку Вест вирішив, що це Стас подбав про товариша. Але коли у відповідь на щирі слова подяки, той почав гмикати і відводити погляд, Вест запідозрив недобре і змінив метод допиту. Йому вистачило лише хвилинної розмови з пристрастю, щоб товариш розколовся і видав ім'я справжнього рятівника та благодійника. І звісно ж, ним виявилася Ниточка.

Як давно, здається, все це було...

Вест механічно подивився на комунікатор і з подивом виявив, що задумавшись, встиг відмахати кролем понад три сотні метрів. Причому з дуже пристойним результатом. А випередження графіка, як і відставання, не вітається. Значить, усі — спогади та думки геть…

Сам заплив на п'ять кілометрів, навіть для звичайної, хай і нетренованої, але фізично міцної людини, та ще й одягненої в гідрокостюм, не являв особливих труднощів. У армійський швидкісний норматив навряд чи вкладеться, але доплисти зміг би напевно. На майбутніх яничарів чекали інші підступи.

Плавцеві треба було у встановлений час опинитися в точці підсвіченої на особистому комунікаторі. Саме там, на відстані приблизно одного кілометра від берега, на двадцять секунд має з'явитися радіобуй, після контакту з яким на комунікаторі виникала чергова засвітка, що позначала наступний пункт його маршруту. Якщо ж контакт не відбувся, буй занурювався у воду, повторно спливаючи ще на двадцять секунд після закінчення цілої хвилини... А кожна хвилина штрафу — це не лише додаткові зусилля на фінальному етапі, а й мінуси у загальному заліку. З цієї причини не варто було й поспішати, демонструючи невпевненість в умінні точно зорієнтуватися у часі та просторі...

Загалом, довго не пояснюючи, найвищий бал отримував той, хто проходив дистанцію рівно, згідно затвердженого графіку.

А ось і буй...

Незважаючи на невеликий безлад у голові, Вест вийшов до нього на відстані всього пари гребків. Маяк, як то кажуть, і пікнути не встиг, як Климук приклав до нього комунікатор.

Є! Перша точка на дисплеї згасла, поступившись місцем наступній цятці. Майже під обрізом дисплея і набагато лівіше. Та хоч позаду. Відстань від напрямку не розтягується та не скорочується. Хоч крути, хоч верти — а пропливти треба буде рівно кілометр. Так що купання продовжується…

До речі, про купання. Як не наполягала Ниточка, Вест таки не наважився провести над нею цей експеримент. Своїм безглуздим та жорстоким звинуваченням Тоня зуміла заронити в душу хлопця зерно сумніву. І, незважаючи на те, що море з дня на день абсолютно байдуже сприймало тисячі курсантів, що борсалися в ньому за кожної вільної хвилини, в тому числі і в присутності самого Веста, Климук побоювався, що в нічний час це може змінитися. А вигляду ще однієї дівчини, що стікає кров'ю — його психіка могла не витримати.

Згадка так яскраво вдарила по очах, що Вест втратив ритм і змушений був перевернутися на спину, щоб перепочити. На щастя, яскраво-блакитне небо нічим не нагадувало того нічного кошмару, і спалах паніки пройшов досить швидко. Поглянувши на комунікатор, Климук зазначив, що змарнував не більше як п'ятнадцять секунд.