Розділ 13

Дівчата, в мене евакуація, ой, овуляція, о!(І то нічого, що зараз якраз місячні прийшли, то позапланова, не залежить від циклу і таке інше).

Як ви думаєте, хотіти свого найкращого друга це нормально? 

Бо я хочу. Дуже. І давно.

Я це помітила десь приблизно тоді, коли ми були в батьків після складеного іспиту. Тоді якось ми так згадували все, атмосфера така тепла була, і ті його слова, шептані мені на вухо, в мені ніби щось клацнуло, я говорила батькам обурені репліки, що нам парою не бути, але на серці було якось так неприємно, ніби  своїми словами я роблю боляче сама собі. 

Коли Даня приніс квитки на концерт, я ледь не поцілувала його в ті ж губи, які він мені жартома пропонував. Самій тоді чомусь так бентежно було, що я поспішила сховатися у своїй кімнаті, під приводом того, що треба одяг собі підібрати. Насправді я сцикло і просто в очі Данила дивитися було якось...соромно?

Так і вийшло, що я все частіше почала підвисати, коли хлопець був у полі мого зору, я почала милуватися його тілом, личком, голосом, та всім і одразу! Господи, що я кою? 

Не питайте, як так сталося -  я сама не в курсі справ.

Здавалося б, хто може не хотіти такого красеня, як Даня? Сьогодні в мене промайнуло саме це питання, коли він вийшов зі своєї спальні весь такий "наглажений": біла сорочка, яка так щільно прилягала до тіла, ніби від нього мірки знімали, класичні штани, ремінь, який мене чомусь зачепив найбільше, на обличчі посмішка, чубчик гарно вкладений, мням. Я навіть зависла трохи, а потім розізлилася сама на себе, бо я не маю права так думати! Ну не можу ж я саме зараз закохатися в Данила. Ми ж разом від малих дітей, шкільні роки разом прожили, і не закохалися, а там якраз період такий, що гормони б'ють через край. Ось майже універ закінчили! І от на тобі, маєш Ганю празник, саме зараз я розгледіла в найкращому другові не просто підтримку, людину, до якої можна прийти з будь-якими проблемами і радостями, а хлопця, ні, навіть чоловіка, який мені сподобався і зовні. Він завжди був красенем і в жіночій увазі купався постійно, але чомусь на дівчат він особливо не вівся, хоча липли вони до нього, як мухи до липучки! Так ось, красунчик він у мене ще той, все при ньому і це класно. Навіть дівчата в школі ще заздрили мені і навіть не соромилися казати, що між нами з Данилом якісь мутки, бо двоє красивих людей, а ще й хлопець з дівчиною просто так дружити не можуть. Пам'ятаю, коли ми були в одинадцятому класі, то мені одна девятикласниця пригрозила, що, цитую:" патли твої кучеряві повириваю, якщо ти МОГО Данічку в мене відіб'єш", ага, такі-то пироги, ледь без косів своїх не залишилася. А Данічка про таку любов ні сном, ні духом.

От поки про це все думала і згадувала, то накрутила себе так, що настрій впав під плінтус, ще й на Данила накричала, хоча він думає, що то все через те, що ми ніби-то запізнювалися, але ні, то все мої паризити в голові шухер навели такий, що мамко рідна.

Мені стало соромно і за свої розпусні думки, і за не стримані емоції, і за неправильність своїх почуттів, тому нічого кращого я не вигадала, ніж втекти в машину і там спробувати заспокоїтися. Згодом прийшов Данило, знову при повному параді і ми вирушили на концерт. Я, бляха, так чекала цього дня, і ось він настав, але в душі ніби жаба, ота ропуха, засіла, бруднить все своїми слизькими лапками і квакає так противно, що хочеться просто сісти і гарненько так поплакати від несправедливості цього життя. 

Здається я закохалася.

Дідько.