Розділ 12

-ну, то ми їдемо чи як? Якщо ми запізнимося і все пропустимо я тобі шаріки за роліки накручу! Давай рухай дупцею, Данило, шнееееееля!

-в мене, напевно, все там само, без чиєїсь допомоги, за роліки закрутиться, якщо ти продовжиш так пищати, як коти в березні під під'їздом коли тра...

-ще слово, і тобі не буде чим похвалитися перед твоїми "кицями", будеш лише згадувати тих самих котів і заздрити їм, я тобі обіцяю,-шипить незадоволеною кицею.-Все, я пішла в машину і якщо тебе там не буде рівно через десять хвилин, плакали твої "шарики". Питання? Заперечення? Пропозиції? Нема? От і славно,-ключі від МОГО авто нахабно зникають з гачка у передпокої, а двері закриваються прямо перед моїм носом, бо я саме хотів висказати свої заперечення і ледве не отримав по фейсу.

От такий в нас обмін люб'язностями вийшов, м-так, вміємо, можемо, практикуємо.

Все почалося з того, що сьогодні концерт Даринчиної улюбленої співачки і дівчинка моя з самого ранку на нервах, бо все не те і все не так. І виною тому є не сам концерт, а те, на коли він припав, а припав він на перший день її місячних. В ці дні Дарину можна прирівняти до високовольтного трансформатора з табличкою "не підходь-вб'є ". Вона в цілому мила дівчинка завжди, але коли приходить щомісячний цикл, вона, як і більшість особин прекрасної статі на цій планеті, стає трооооошечки дратівливою, тому в цей час краще утриматися від хвилюючих подій, просто сидіти вдома і їсти смаколики. 

Тьфу, я вже заговорив порадами з гороскопу на день. 

Якщо коротко описати ситуацію, то зірвалася Дарина на мене, бо ми мали вийти з дому ще двадцять хвилин тому, а я, ненавмисно звичайно, пролив каву на свою сорочку, білосніжну і ідеально випрасувану Дариною, сорочку, тож довелося запирати нашвидкоруч пляму і прасувати нову сорочку, яка вже ніби спеціально не хотіла піддаватися хмаринкам пари і залишалася такою, ніби у пса із зубів.  В результаті ми трошки не встигаємо за розписаним планом і це стало причиною атаки на мою бідну свідомість - я і відбиватися на встигав, самі бачили!

Сімейний стан - все складно.

Бігом застрибую в черевики, пшикаю на себе улюблених парфумів, може Дарина спокуситься і накинеться з поцілунками, бо мені казали, що там навіть якісь феромони є, а в коханні, як на війні, всі методи зійдуть. Поправляю чуба і лечу на крилах любові до своєї злючки. Навіть в дев'ять хвилин вклався. 

Молодець я.

-от можеш, коли хочеш,-і тут язвить, але я мовчу, цей тиждень вона права у всьому і завжди.

Концерт має початися о шістнадцятій, зараз п'ятнадцята тридцять, тому думаю доїхати ми встигнемо, ще й часу залишиться, і на шо було такий кіпіш влаштувати? 

Знаю, знаю, риторичні питання не потребують відповіді.

Поки їдемо, то краєм ока дивлюся на Дарину, в якої на лобі вже не те що насуплена зморшка - рівчак!

Тараканчики в світлій голівоньці напевно вже дорогу в дві смуги протоптали. 

Ех, треба щось робити, а то щасливий день піде коту під хвіст.

-давай пограємо в гру, як колись, будемо шукати машини червоного кольору і синього, хто швидше нарахує чотири машини, той і переможець, а переможений має виконати будь-яке яке бажання чи забаганку переможця. Граємо?

-тобі що, сім років? Не...

- одразу так і скажи, що ти мала полохлива зайчиха і просто боїшся програти,-перебиваю її на пів слові, бо вже чую, що погоджуватися ніхто не збирається! Тому беру на слабо, бо знаю, що моє зайченя азартне і точно погодиться.

-нічого я не програю, в дитинстві ти завжди програвав і потім жалівся, що синіх машин менше в природі, тому граємо  й готуйся виконувати бажання,-звужує свої котячі очі і тицяє пальцем у груди, а я вже готовий здатися і виграти одночасно, лише б торкнулася мене ще раз і надовше.

Обираємо кольори як у дитинстві: Дарині дістається червоний, а мені - синій, дівчина жартує, що мені якраз під орієнтацію підходить, але знала б вона, що орієнтація в мене по дівчатках, а якщо конкретно, то мій радар давно реагує лише на неї.

Спочатку нам обом не щастить, бо машин або нема взагалі, або лише білі і чорні.

-о, он перша червона,-Дарина тицяє пальцем в лобове скло, як дитина, і так само по-дитячому показує мені язика,-ще три бібіки і ти будеш виконувати бажання.

-побачимо,-посміхаюся, бо мій план спрацював і Янголятко тепер пожвавилося і пильно вдивляється  в машини, які проїжджають повз.

-а от і синя, ні, там одразу дві,-також тішуся, але більше з реакції Дарини, бо вона показова пирхнула, але до вікна не відвернулася - боїться прогавити свої червоні ластівки,-юхууу, Дарусиночко, я тебе випереджаю,-зловісно підхихикую, щоб трохи побісити дівчину.

Поки ми доїхали до місця призначення, то в обох на рахунку було по три автомобілі - нічия.

-і як тепер бути з бажаннями?-питає, коли я паркуюся в зручному місці.

-пропоную кожному загадати по бажанню, так буде чесно, згода?-протягую долоню, бо треба скріпити договір, хоча я волів би поцілунком, та вже як є.

-окей,-тисне мою долоню,- і яким буде твоє бажання?

-поки не придумав,-чухаю потилицю,-але як тільки щось путнє спаде на думку, я тебе повідомлю, а тепер ходімо, бо твій кумир чекати не буде. 

Про бажання трохи прибріхую, бо на думці вже є одне чудове, але всьому свій час, а поки йдемо поближче до сцени, бо зараз все почнеться.