Розділ 10

- пані Янгельчук, відкривайте, це поліція. Мені потрібно з вами серйозно поговорити, тема дуже і дуже важлива,-після чого звучить настирливий звук у двері, я аж підстрибнула, бо саме заспана готувала бадьорливе ранкове зілля, що кавою в народі зветься.

Ні, ну я звичайно не без грішка і алкоголь у шістнадцять років у барі потрохи сьорбала, але не думаю, що покарання за це могло настигнути мене саме сьогодні. А інших думок, з чого б це раптом поліція під моїми дверима стовбичила з самого рання, в мене немає.

Проте варіантів небагато, шльопаю до дверей, щоб мені сказали посланці закону, де це я так накосячила. У вічко не дивлюся, бо нахіба мені воно треба- моя сонна голова навіть логіку включати зранку не хоче.

Відкриваю двері і...

-ну і що за рольові ігри ти мені тут влаштував? Кави попити не даєш, бо в дупі дитинство заграло? Міг би вже і серйознішим стати, а то будеш до старості холостяком, бо чужі двадцятирічні діти на виховання ніякій дівчині не треба. Ти задумайся на дозвіллі.

Поки він мені показує свої попломбовані два ряди, я плетуся туди, де через цього блазня залишила свою кавуську - на кухню. Попередньо двері залишила відчиненими, бо і виганяти паразита негоже. 

-і нічого в мене не заграло, вже і прикольнутися не можна. Ану ходи-но сюди,-робить ліктем свій фірмовий захвАт, який я терпіти не можу, і пригладжує моє волосся так, що в мене очі ледь на лоба не вилазять,-в мене для тебе є сюрприз. А в тебе є три спроби, щоб вгадати, що це таке, а ні, то треба буде виконувати страшне штрафне завдання,-змовницьки шепоче.

-яке таке бажання? Лизьнути брюшко ропухи? Покукурікати під столом? Чи ще гірше, поцілувати якогось перехожого з язиком? Якщо третє, то прошу тебе , вибирай когось років до сорока, бо я потім дупу дідові мити не хочу.

-і це ти мені три хвилини тому втирала щось про серйозність? Ні, аж таких бажань не буде, але третє мені сподобалася найбільше, то можемо і його, якщо ти так хочеш, тільки я принципово буду обирати стареньких, років після сімдесяти. Так що, вгадувати будеш?

-Та буду, буду. А підказку можна? Одненьку,-складаю руки в благальному жесті, забувши про каву на стільниці. На нього такий фокус з благанням завжди працював.

-ну якщо тільки одну. Це те, про що ти мені весь минулий тиждень торочила і позаминулий теж.

-ну дуже це мені допомогло, звичайно. Мало про що я тобі там триндякала. А може ще одну підказку даш, га?

-неа, ми не на базарі в базарний день, щоб торгуватися. Далі сама, шурупай мізками, бо дідусі зачекалися,- склав губки бантиком і робить поцілуночки в повітря. Беее, бридота яка.

Що з нього візьмеш. Ех, тут треба думати.

Так, Дарино, зберися. Про що ти могла говорити Данилу? Це має бути щось вартісне для мене, якщо я вже аж так багато розповідала. Може поїздка на катамаранах по нашому озеру? Та ні, я ж плаваю камінчиком, ще якийсь карась за лапку кусьне. Поплавати я хочу, але аж не так, щоб говорити про це без зупину.Не те, треба ще помізкувати.

Поки я тут мучу себе думками із самого ранку, Данило вирішив, що я каву пити вже не буду, то взяв мою! чашку і подигидикав до вітальні. Він завжди так робить, хоча знає, що я не дуже люблю, коли хтось щось їсти чи п'є у вітальні, за винятком якихось дружніх посиденьок.

 -точно,-мая власна "еврика" вистрілює в голові,-все, цілування дідусів відміняється.- Бреду за своїм літнім святим Миколаєм із сюрпризами.-Я знаю що за сюрприз у тебе є. Це квитки на концерт MamaRika? Так?-пищу від радості, коли киває бовванчиком, і стрибаю на нього з ногами, щоб обійняти, бо радість б'є через край. Пощастил, що кааву він вже поставив на столик, а то ще й штани довелося б прати і диван заодно,-ти знав, що я тебе обожнюю?

-ні, але буду знати. То що, ти готова горланити всі пісні в унісон зі співачкою? Крутити дупцею на право і на ліво?

-тільки якщо ти будеш мені підспівувати,- лукаво дивлюся на цього прекрасного хлопця. 

Ех, і за що мені таке щастя випало? Але дякую тобі, Боже, я не скаржуся.