Розділ 8

-рота підйом! Вже найвища пора прокидатися. Встаємо, миємо мордочку, бігом, кроком руш!

-Мммм, безсердечна ти, Янгельчук, я тобі це напам'ятаю ще. Ей, та я встаю, не чіпай мене,-ця зараза знає, що я лоскоту боюся і користується моєю безпомічністю, лоскочемза п'ятку, яка визирає з-під ковдри, поки я підтягую останню аж на голову, бо ця навіжена розслонила штори навстіж! А в мене сьогодні особливо чутливі очі, зі зрозумілих причин.

Ото вчора я дав маху, сам від себе не очікував такого. Голова болить нещадно, в роті ніби кошенята лоток сплутали і очі щипає, бо одна мадам штори розсунула.

 Бяка! 

Вчора я зірвався.

Приревнував Дарину до того Дениса сопливого, не втримався.

Каюсь!

Але ж як? Як я міг дивитися спокійно на цю танцюючу пару, коли рука того йолопа була на  недоступних, але таких бажаних для мене, місцях? Бачили б ви обличчя цього лапальщика. Задоволене таке, ніби він виграв у якусь лотерею, яку купив на касі у супермаркеті. В мене було враження, що він робить це навмисно, щоб мені насолити. Я бачив, коли він підсунув руку вище, після того, як Дарина щось йому шепнула на вушко. Тоді він дивився в мою сторону і посміхався. 

А я, дурень, ні, щоб віддерти його від мого Янголятка і повикручувати ті самі лапи того ненависного Дениска, я просто напився, дебіл. 

Ні, ну правильно, якщо я і далі буду мовчати про свої почуття до Дарини, то мою дівчинку вкрадуть з-під мого ж носа і тоді все, гризти мені лікті до старості. 

Або в монастир подадуся.

- ти ще довго збираєшся вилежуватися?-кривлюся, бо від крику з кухні хочеться стати равликом і сховатися в мушельку.-Я приготувала сніданок, бульйон, іди поїж і тобі полегшає,-заходить у кімнату і сідає на ліжко.

-добре, ти йди, а я зараз прийду, лише штани одягну, ти ж не хочеш мого вужика побачити?-підозріло зиркаю на неї. Дарина йде, пирхнувши, ніби я щось дратівливе сказав, а я приступаю до пошуків штанів. Щось з пам'яттю сьогодні в мене печально, бо штанів у радіусі моєї кімнати нема, а де я їх залишив вчора - загадка.

Не знайшовши штанів, вирішую йти так, в боксерах, тим більше вона пирхала, що все вже там давно бачила, тому приховувати, як то кажуть, нічого. Я міг би вдягнути щось інше, але не хочу. Скажу, що штанів не знайшов і взагалі мені спекотно.

Як тільки заходжу в кухню, ніс вловлює запах бульйончику,мммм, слини вже повен рот навіть відчуття нудоти відступає. Його вбили наповал.

Бажаємо одне одному смачного і починаємо їсти, бо до нашого екзамену ще одна година і тридцять хвилин з наявних шістдесяти нам треба витратити на дорогу. 

Сталося так, що наш екзамен, з якихось там "дуже важливих причин" перенесли з понеділка на неділю і це все в останній момент. Не знаю де таке бачено, щоб писати щось у вихідний день, але ніхто нам пояснень не давав, сказали лише прийти сьогодні і все тут. Короче мій шок в шоці.

Після смачного сніданку швидкий душ, одяг і ми вже в машині, їдемо до університету. Обоє ситі, але набурмосені.

-Дань, а що це вчора було? Ми обоє знаємо, що алкоголь ти не п'єш, то що там сталося, вирішив випробувати свої сили вкотре ?-порушує тишу Дарина цілком логічним питанням. Проте я і волів про це не говорити.

О, знала б ти, що  чужа рука на твоїй дупці і була  тим тригером. Але ж про це вона поки не дізнається, тому треба вигадати якусь правдоподібну відмазку.

-та нічого такого, просто хлопці запропонували, я випив і мене розмотало. Воно якось само,-от останнє чиста правда, бо я реально не очікував, що мене так загребе. Якщо бути чесним, то я слабо пам'ятаю все те, що сталося після третього коктейлю. Пам'ятаю лише як Дарина шукала ключі у моїх кишенях, я тоді ще щось про обійми ляпнув, добре, що на більше язик мій був неспроможний, а то не хотілося б сказати про свої почуття під дверима і п'яним в зюзю. Так, романтика на двійку з мінусом максимум.

Даруська на мої слова лише киває головою і мовчить. Не зовсім мені повірила, але питань більше не ставить і вже добре. 

В університет ми приїхали трохи швидше зазначеного часу, тому просто сиділи на лавочці в коридорі: Дарина щось читала із зошита, розумашка моя, а я просто сидів і думав як би то пошвидше потрапити додому, бо голова все ще боліла.

***

-дай п'ять,- кажу з посмішкою від вуха до вуха,- ми це зробили,  я ж казав, що все ми з тобою складемо. Нам треба це відсвяткувати, як тобі ідея сьогодні випити по скляночці якогось лимонаду і на вечір замовити піцу, а на вихідні поїхати до батьків і там посмажити шашлики?

Іспит ми з Дариною склали успішно на четвірку з плюсом, тому я й пропоную їй трохи відпочити хоча б з лимонадиком, а там на вихідних вже відірвемося на повну, заодно і батьків провідаємо, мої якраз будуть їхати в неділю на подарований мною відпочинок. Радію, що можу дарувати їм такі поларунки, бо вони для мене дуже дорогі люди і завжди намагалися зробити моє дитинство найкращим. Тепер моя черга їх радувати, хоча мама каже, що вона б зраділа подвійно, якби я привів у дім їй дочку, тобто мою дружину. 

Мамо, та я б з радістю, але майбутня невістка поки не знає про свій новий статус і мої плани.

-прекрасна ідея, я тільки за, то в кафе по лимонад? А потім до лікаря? Чи ти вже з гіпсом жити будеш?

-о, ні, до лікаря точно їдемо. Ніколи не думав, що скажу, але я хочу на роботу вже, навіть за бурчанням Вадимовича скучив. Ну що ж, по конях?