Розділ 4: Атмосфера розкоші

Ліна, щойно добралася додому і з розмахом випурхнула з таксі. Декілька хвилин сперечалася, з сусідом, який був її родичем. Чолов’яга вичитував дівчині мораль, що зв’язує  безтурботне багате життя з розведеним чоловіком у якого є борги. Ліна наче і розуміла, що їй говорять, але чи то через впертість чи через кохання, вона як розгнівана СЛОНИХА захищала їх з Петром особистий простір. 

- Не хочу слухати ваші нотації, пане Яне. Якби він тоді не заплатив хабаря, його б були посадили з конфіскацією майна. Він розумний, чесний, працьовитий, інколи кумедний чоловік. 
- А ще він чоловік, який крутить голову не лише тобі, але і Ксані. Доню, ти, стільки зробила для Петра, що він вже звик до твоєї уваги і покровительства.  
- Ви, нічого не знаєте, про мого Петрика. А лише збираєте інформацію для пліток у під’їзді – гнівно буркнула Ліна і шарпнула пакунок з продуктами. – дякую, за допомогу. 
- Йди обережніше, тут слизько, а ти, на височенних підборах. 
- Все гаразд. Я справлюся! 
Ліна зайшовши у свій дворівневий пенхаус, акуратно зняла черевички і поставила їх на килимок. Ще за декілька хвилин, білявка, стиха увімкнула музику і почала танцювати у вітальні, повільно знімаючи з себе одяг. Залишившись у дорогезній мережевно-чорній білизні, вона зайшла до ванни і увімкнула воду. 
Лежачи у ванні з молоком та арома оліями дівча, підспівувало улюблені колядки та смакувало келихом ігристого з виноградом та сиром Брі.  
Опісля кралечка, натягнула на себе, піжаму темно бразолійного, майже чорного відтінку і пішла прикрашати вітальню гірляндами у вигляді сніжинок. 
Десь близько 2ї ночі, натанцювавшись Ліна смачно вмостившись у своєму величезному ліжку і заснула. 

Цієї передсвяткові ночі, з любовного трикутника не спав лише Петро, який добравшись у свою холостяцьку барлогу, сидів на підлозі прямо в одязі і взутті та міркував, що якщо не поверне бабки бандюкам, то ризикує лишитися без здоров’я, а то і без життя.  
- Не має виходу. Я в пастці. Я знову розіб’ю їй серце. Так склалося. Сподіваюся, вона мені простить. Наволоч! Яка ж я наволоч! Моя мишка.

Ридаючи над своєю важкою долею, Петро прийняв одне з важким рішень.  
- Ліна вона така, войовнича, бо має за собою впливові плечі, так би мовити, а моя мишка, хоч і працьовита, і дуже добра, і я її кохаю, все ж не взмозі мені бути настільки корисною по життю, як Ліна. Як же ж я себе ненавиджу. Зруйнував, своє життя та і їхнє заодно. Розумієш, Баді. 
Маленький чорнявий ротвейлер підняв голову з підлоги і глянув на тимчасового господаря. 
- Повернеться, Софі з Тернополя і ти, поїдеш додому, ще тиждень, потерти мене друже. 

Собацюра, підвелася на ноги і підповзла до Петра. 

- Ходи сюди. Зараз я тобі насиплю  корму у твою тарілочку, будеш вечеряти, ок. 
- Гав!  
- Мій хороший, ходімо на кухню.