Розділ 1

                                                                           Я присвячую цей твір моєму дорогому Янголу. Мало не щодня дякую Всесвіту, що він подарував мені зустріч з тобою. Літай високо, гордо розправивши свої прекрасні крила.

Існують в житті моменти, коли абсолютно несподівано звичний світ людини руйнується і вона нічого не може з цим вдіяти. Земля йде з-під ніг, не залишаючи жодного шансу втриматися на ногах, а обставини зрадницьки тиснуть бетонною плитою, лише посилюючи паскудність ситуації. 

Саме в таку халепу потрапила і я. З приходом війни, кожен з нас відчув на собі її жах. Звісно, всі по-різному — хтось більше, а хтось менше. Захлинаючись від постійних переживань, я не впоралася зі своїми емоціями. В результаті занурилася у стресовий стан, який спровокував купу проблем зі здоров’ям. Вони посипалися на мене руйнівною хвилею, немов лавина. На той час мені легше було перерахувати, що мені не болить, аніж навпаки. 

Під час лікування я була змушена покинути хорошу роботу, що забезпечувала мені стабільний дохід. Це ще більше вибило мене з колії. Здавалося, що моє звичне життя руйнувалося, немов картковий будинок. Я не знала, як це витримати й лише підтримка моєї сім’ї не дозволила мені зійти з розуму.

Трохи оговтавшись, я почала шукати для себе якесь заняття. Не могла всидіти без діла в чотирьох стінах — звикла до способу життя, в якому постійно перебувала в русі. Саме в той момент я вирішила зайнятися тим, що радувало б мою душу та серце. Сподівалася, що тоді вони припинять страждати та кровоточити. 

Ще з підліткового віку, я мала один дуже класний лайфхак, який допомагав мені заснути. Перед сном придумувала історії про героїв, створюючи для них різні перешкоди на шляху до щастя. Щовечора я обдумувала новий шматочок і непомітно засинала. Ця звичка довгі роки рятувала мене від безсонних ночей. Проте я навіть уявити собі не могла, що її колега згодом врятує мене від тривожних днів. 

Випадково натрапивши в інтернеті на портал, де можна було безкоштовно публікувати твори, я вирішила записати одну зі своїх історій та розмістити її там. Освоїла нескладний редактор, аби створити обкладинку. Підготувала анотацію та нарешті наважилася опублікувати перші розділи. В цю мить мене розривали приємні та хвилюючі емоції. Вперше за своє життя я займалася тим, що мені подобалося. Не обираючи собі заняття за матеріальною складовою, як це було раніше. 

Бажаючи почути щиру думку про свою книгу, я зверталася до багатьох авторів та навіть читачів, які активно коментували інші твори. Але у відповідь чула лише тишу. Ніхто не звертав на мене уваги. Аж поки на моєму шляху не з’явилася вона… Моя особлива людина.

Вона єдина відгукнулася на мій поклик, що йшов із самої душі, та розібрала мій твір на молекули. Уважно проаналізувавши його, чітко розписала усі недоліки та вказала на прогалини. Думаю, якби на той момент їй довелося висловити одним словом свою думку про моє творіння — дуже влучно пасувало б слово «лайно». Залишається лише здогадуватися, звідки вона взяла сили та витримку, аби підібрати інші слова. Щоб не відбити у мене бажання писати, ця дівчина дуже коректно радила мені, які зміни варто провести на шляху до вдосконалення, а я намагалася прислухатися до кожного її слова. 

Єдиною моє сильною стороною на той час була величезна жага писати. Та й нею я ще не знала, як правильно скористатися. Усе своє життя я працювала у сфері, далекій від письменництва. Ба більше, шкільні твори для мене були суцільною каторгою. Не дивлячись нінащо, ця дивовижна дівчина розгледіла десь глибоко в мені потенціал і дала шанс його розвинути. Витратила масу свого часу на абсолютно незнайому людину, яка шукала себе та свій шлях. 

Познайомившись з нею ближче, я щодня щиро дивувалася. Не могла усвідомити, як в одній людині можуть поєднуватися одночасно стільки талантів. Ніколи раніше я не зустрічала таких працьовитих та різносторонньо розвинених людей. Здавалося, що не існує в цьому світі речей, які вона б не могла освоїти. Правду кажуть — талановита людина талановита в усьому. Я навіть не сподівалася, що отримаю від своєї наставниці стільки допомоги та підтримки. Кожна її порада була для мене без перебільшення безцінною. Аби нічого не забути, я занотовувала їх в окремий зошит. Пізніше кілька разів перечитувала, щоб більше не повторювати своїх помилок. 

Не все давалося мені легко, але я старалася з усіх сил. З головою занурилася у новий для себе світ, поступово зцілюючи свою душу. Моя зіронька терпляче супроводжувала мене, всеосяжно підтримуючи. Вона освітлювала мені шлях, так само як місяць допомагає мандрівнику не збитися з курсу в темряві. Вбираючи нові знання, як губка, я робила усе, щоб не розчарувати її. І з часом прийшли позитивні зміни. 

Як я це помітила? Аналізуючи свій написаний текст, я почала посміхатися, бо він мені подобався. Моя душа співала і казала: «Так, ти на правильному шляху». А коли я ще й отримала похвалу від своєї наставниці, то взагалі мало не збожеволіла від радості. Теплі слова зігрівали моє серце, бо її думка була для мене надзвичайно важливою. Гадки не маю, звідки у цієї дівчини взялося стільки терпіння, щоб усе це витримати. Та головне, я кожного дня не переставала дивуватися її щирому бажанню мені допомогти.

В наш час рідко можна зустріти таку особливу людину. Здебільшого усі зациклені на собі або ж матеріальних благах. Їм немає діла до інших людей. Вони проходять повз, якщо відчувають, що не отримають від іншої людини жодної вигоди. Водночас намагаються зблизитися лише з успішними людьми. Однак мені дуже сильно пощастило — я зустріла янгола, який щоденно ходить поряд з нами по землі. Саме з його допомогою я змогла повірити в себе та знайти спокій для своєї душі. Щоразу коли я сідаю писати, думками переношуся в інший світ і усі тривоги залишають мене.