10. Біологічне літо

    Ну і знову почався пошук, тепер вже кандидата на роль чи то медика, чи то біолога на посаду помічника Вені з реєстрації випромінювання живих організмів. Гліб шукав по своїх каналах, а Вася по своєму ангельському інтернету. І звичайно, у Васі швидкість та інформативність пошуку була значно вища, тому він тихенько підкинув декілька кандидатур Глібу просто в свідомість.  Багато хто відмовились, бо інститут звичайно ж не прийме таку людину на офіційну роботу, але деякі таки погодились, бо Гліб пообіцяв їм хорошу зарплатню, хоч і тільки до осені.

   Те начальство, яке залишилось в інституті на початок червня, з радістю прийняло замовлення бізнесмена Іванова на створення приладу для фотографування аури людини, з такою легендою, що хоч таких приладів вже і існує багато, але всі вони практично суцільне шахрайство. І от бізнесмен вирішив створити мережу точок фотографування аури на курортах, бо існує великий попит населення на такі послуги. Для цього він хоче мати реальний, якісний прилад, який створять справжні вчені-фізики, бо він чесний бізнесмен, а не як деякі. Зате прибуток від такої мережі буде хороший і надовго, що важливо для комерційного успіху.  Ну і неочікувано невеликий хабар, бо за директора в цей момент був сьомий  помічник десятого замісника. А як без цього?

   От таки Вася молодець, що знайшов Гліба! Хіба вони з Венею могли додуматись до такої легенди? Так вишукано та елегантно фантазувати  вміють тільки досвідчені бізнесмени в цій країні суцільного свавілля влади та корупції. І, що головне,  ніякого натяку на холодний термояд!

     Ну і скоро у них в лабораторії з’явилась така собі Ніночка, а точніше Ніна Петрівна, вже пенсіонерка, але толкова жінка. Вона була дуже ображена на свій популярний в місті діагностичний центр, який викинув її бігом на пенсію, як тільки вона досягла відповідного віку, бо на черзі на її місце вже давно стояла чиясь там донька, чи чиясь невістка – як завжди. Бо зарплатня в центрі була висока.

   Ніночка, як вона сама просила себе називати, була маленька повненька жіночка, моложава, дійсно не схожа на пенсіонерку,  мила та розумненька. Після введення її в курс справ вона відразу зрозуміла, куди вона потрапила, чи то вляпалась. Зрозуміла, що відкриття Вені – дійсно прорив у науці грандіозного масштабу і… трішки злякалась. Само собою, вона чудово знала, в якій країні живе. Але подумала трішки і таки погодилась співпрацювати. Бо хто вона фактично? Просто лаборантка, фотограф аури, ніякої  небезпеки  для стовпів дєржави не становить.

  Ну і  відразу ж  Ніночка почала складати список приладів, які використовувались в її центрі для діагностики хвороб.  Веня  попередив її, прилади, які самі щось випромінюють – їм не підійдуть. Також не потрібні прилади, де накладаються якісь датчики чи електроди прямо на живий об’єкт, бо вже відомо, що фактор Ікс, які вони шукають, діє на відстані від десятка  сантиметрів для маленьких об’єктів  і до метра-двох для великих, як от вагітна жінка.

 - Ні, Веніамін Олегович, датчики таки треба використовувати,  - сказала Ніночка,  – їх можна закріпити просто на каструльці, тобто на вашому приладі. Вони зможуть реєструвати те, що доходить до неї і викликає кипіння.

   З чим звісно Веня і погодився.  Все одно підходящих приладів було багато і коштували вони ой-йой-йой. Але Гліба це не дуже засмутило, бо він відразу почав їх … продавати. Через три місяці, звісно, з хорошою знижкою. Бо такі діагностичні центри почали масово створюватись по всій країні і попит на подібні пристрої був хороший.

   Ще за невеличку суму хабара  Гліб випросив на літо сусіднє приміщення, саме для приладу для фотографування аури, що було потрібно, бо все те начиння не поміщалось в Веніній лабораторії.

   Вася весь цей час здебільшого працював вантажником, він таскав все те обладнання на третій поверх, встановлював його, завчасно ознайомившись в своєму ангельському інтернеті, як ті прилади  побудовані, і що, і в якому діапазоні частот фіксують. Головне було – охопити найширший діапазон частот всіляких випромінювань, і електричного, і магнітного, і акустичного і ще безлічі всіляких сигналів, які живі організми випромінюють  в оточуючий простір. А тоді всього-навсього треба знайти, чим відрізняється  випромінювання незайманої мишки від вагітної. Всього то і справ!

  Ага, Ніночка порадила їм саме мишей, як об’єктів дослідження, бо яйця насиджувати клопітна справа, а мишки невеликі, не горланять на весь поверх, як папуги, і продаються оптом для медичних дослідів цілком в цнотливому стані, бо з народження розділені по статі. В декількох клітках в сусідньому приміщені жили вкупі хлопці і дівчата, вони майже постійно були заклопотані  веселими оргіями,  і саме там Веня брав для дослідів вагітних мишок. Там же стояв для конспірації прилад для фотографування аури – перший-ліпший, який трапився Глібу.

   Приблизно в цей час з довготривалих відгулів  з’явився Ігор, бо він вважав, що саме завдяки його наполегливій праці (по жмаканню молодих жінок)  Веня і спіймав той фактор ікс – стимулятор реакції.  

   - О, та тут у вас уже мишки, а не яйця! Чудово!  - бігом заскочивши в лабораторію, - заволав Ігор  радісно.

  Потім забіг в сусідню кімнату.

   - А! Тут  будемо фотографувати ауру! Прекрасно, я всіх свої знайомих пофоткаю!  - і побіг по інституту, розповісти і послухати новини, які трапились за час його відсутності.

   І так він побігав десь з тиждень і… оформив відпустку. До того ж витребував з Вені довідку для відділу кадрів, що,  як провідний інженер лабораторії,  має право на подовжену відпустку по стану здоров’я,  яке похитнулось  з-за надмірних навантажень на роботі.  А як Ігор поскакав у відпустку, то Вася  зітхнув з полегшенням  – деталей їх роботи йому не потрібно знати. Та і занадто слизька він людина.

   Ну і розпочалася робота – там мишка цнотлива, а там вагітна – і з них знімаються всі можливі випромінювання, які тільки здатні зафіксувати їх прилади в усіх доступних діапазонах.