9. Спонсор.

    Далі нічого цікавого не було, Вася звільнив Петра від функції няньки, чому обидва були дуже раді, і весь день провалявся на сонечку неподалік резиденції гномів, поглядаючи далеким поглядом у Веніну лабораторію. Там усе було гаразд, Венька пихтів біля інкубатора, обставивши його неймовірною кількістю якихось незнайомих приладів. Ну, нехай сам трохи попрацює, знайде чергові вузькі місця, як повернуся – разом продовжимо.

    Ну а ввечері гноми урочисто вручили Васі два скляні флакончики з їжею богів. Але король, який виглядав уже свіжішим, і напівсидів на своєму ліжку, попередив Васю, що в цьому страшному місті на крові Васі довго жити не варто – туди їжі богів не напасешся. Але якщо вже ця закінчиться – то «Милості просимо, дорогий Царственний! Отримаєш скільки потрібно! Ну Вася сховав у рюкзак флакончики та інструкцію, дбайливо написану Алмазом, і відбув у свою квартиру в Криму, з наміром ще кілька днів повалятися на сонечку.

    Але черговий далекий погляд на лабораторію змусив Васю змінити плани. Веня тинявся по лабораторії один, Ігор все ще був у відпустці, та й не велика втрата. Але Веня годував папужок – і плакав! Вася помітив, що Веня був елементарно, у дупель п'яний! Він ніколи не бачив Веню навіть трохи напідпитку – а тут такі діла. «Потрібно терміново летіти до Пітера, рятувати Веньку!», - подумав Вася, стрімко зібрався і полетів найближчим рейсом, злегка охмуривши касирку і отримавши квиток, якого «не було».

   Венька хропів просто на робочому місці, схиливши розпатлану голову на ту ж багатостраждальну кришку столу. У лабораторії все валялося абияк, інкубатор стояв порожній, а на столі красувалися сковорода з недоїденою яєчнею і почата пляшка горілки. Вася миттєво сховав її – зайди хтось, і Венька вилетить з інституту, як папірець, підхоплений вітром. Але розпочався період відпусток, народу в інституті було мало, і Бог милував від відвідувачів у такий непростий для Вені час.

    Веня явно був не здатен ні на які розмови, тому Вася перетягнув його на кушетку, замкнув лабораторію зсередини і зістрибнув у двір, ховаючись за пишною кроною дерев від можливих свідків свого плавного польоту з третього поверху. Він збігав додому, полежав, подумав, а пізно ввечері, коли Веня почав подавати ознаки життя, примчав до лабораторії, забравшись до неї тим самим шляхом.

   - Васятко! - одразу ж вигукнув Веня, розтираючи м'яту фізіономію долонями, - О, та ти роз’ївся, посвіжів, як я радий тебе бачити!

   - Я тебе теж. Веню, що сталося, чому ти так нажерся, як свиня, в чім річ?

   - Ой, і не питай! – і Веня знову мало не заплакав. - Ця проблема мені не по зубах.

   - Чому? – здивувався Вася. – Всього лише знайти відмінності у випромінюваннях просто яйця та яйця в інкубаторі – та й всі діла!

   - Ага, я теж так думав - а ніфіга подібного, якщо вникнути. Розумієш, Васька, ці живі об'єкти, туди їх у корінь, постійно випромінюють у найширшому діапазоні і все це постійно змінюється, мигтить і скаче – нічого не розібрати. Це і електромагнітні, і акустичні поля, і гравітаційне поле, та ще й елементарні частки. Це надвисокочастотні хвилі дециметрового діапазону, хвилі інфрачервоного діапазону, оптичний діапазон випромінювання. Акустичні поля: низькочастотні коливання, кохлеарна акустична емісія, ультразвукове випромінювання. Тут потрібен біолог, та не один, а вважай цілий інститут біологів.  А більше всього потрібна купа дорогих медичних приладів для діагностики! Це просто купи бабла на вже існуюючи прилади та ще на хоч одного чи то біолога, чи то медика! Хто мені дасть грошей? Наша лабораторія і так практично не фінансується – а як же, чергова лженаука! А без грошей нічого не доб'єшся, хоч трісни...

   - Веню, а ніяк не можна вплинути на начальство? Може показати їм кипіння з інкубатором на каруселі?

   - Та ти що, Васятко! Та хоч тут буде справжній вічний двигун, ніхто й не дивитиметься. Якщо вже американська комісія з найавторитетніших учених визнала холодний термояд безперспективним напрямом, то наші академіки і чути нічого не захочуть. Мене вони терплять поки що, за попередні заслуги, та й то… Ось подивишся, у вересні лабораторію точно ліквідують, а мене кудись ще засунуть, де місце буде. А то й звільнять...

   – А якщо нам знайти спонсора? – раптом осяяло Васю. Веня мовчки дивився на нього. – А що, якомусь крутому бізнесменові, припустим з будівельного бізнесу, показати нашу каструльку у дії, позначити потреби. Та запросто дадуть грошей! Ти зрозумій, Веню, скільки народу без житла, а якщо й з житлом, то без опалення. Пів Росії печі дровами топлять, а на дворі  то двадцять перше століття! Та якщо серйозний бізнесмен дізнається, що можна лише підвести в будинок воду і все, а опалення, освітлення, плити, кондиціонери працюватимуть лише на цій воді – та мільйони запросто відстебнуть.

  - Можливо, цілком ... - промимрив Веня, задумавшись. – Але ж тоді треба поспішати! Влітку в інституті снуле болото, витворюй, що хочеш, все зійде з рук, адже начальство звикло все літо відпочивати від душі. Потрібно спробувати. Але я не знаю, до кого звернутись! Немає в мене таких знайомих.

  - Веня, заспокойся! У мене є такий знайомий! - Вигукнув Вася, хоча поки в нього таких знайомих не було і близько, але будуть, хіба довго поритися в своїй ангельській бібліотеці?  - Веню, ти давай тут все доведи до ладу, і себе в тому числі, запускай установку, а я побіг! Чекай мене завтра до обіду зі спонсором!

   І Вася побіг додому, репнув на диван – і почав пошук у своєму ангельському інтернеті. Звичайно, грошей і без спонсора він міг роздобути скільки треба, але йому потрібна була людина зі зв'язками, з солідними знайомствами, бажано в урядових колах, хороший організатор, відмінний управлінець і бажано просто порядна особистість, хоч у першому наближенні. Звісно, щодо останнього Вася сильно сумнівався, проте така людина знайшлася.

    Вася переглянув сотні претендентів, зазирнув у душу кожному. Так, не дуже приємне видовище - всепоглинаюча жадібність, хижацька жорстокість, нахабство, безпринципність, підлість та інші душевні «принади». Але Гліб Іванов був цілком навіть нічого. Справа в тому, що в його сім'ї були старі, партійно-номенклатурні гроші, здобуті взагалі кривавим шляхом, але сам Сергій до них мав тільки той стосунок, що отримав їх у спадок. Виховувався він в основному матір'ю, дуже начитаною і добропорядною жінкою, здобув чудову освіту в Росії та за кордоном, був чесною людиною і просто добрим хлопцем, з таким приємно вести справи. Сімейними грошима він розпорядився з розумом, вклавши їх у найприбутковіші галузі, і, користуючись зв'язками батька та тестя, згодом примножив капітал сім'ї багаторазово. Загалом, це був один із небагатьох претендентів на роль не стільки спонсора, скільки соратника та організатора майбутнього виробництва побутових приладів на холодному термояді.