5. Лабораторія Вені.

   - Ти розумієш, Вася, - розвалившись на столі і сумно скривившись, говорив Веня, - от я не можу зрозуміти! Якого дідька воно інколи виходить, а інколи ні. Ну все однакове, катод паладієвий, вода важка, з тритієм і дейтерієм, пропускаю струм. І періодично вода закипає! Але вона  кипітиме лише тоді, коли йде холодний синтез! Немає там іншого джерела надлишкового тепла!

   - Та зрозуміло, Веніаміне Олеговичу, само собою, - просто в рамках ввічливості відповідав Вася, він уже сто разів все це чув від Вені, сам усе сто разів перевіряв. Але на жаль, реакція то йшла, то не йшла, і фіг її пойми чому. А якщо немає повторюваності результатів експерименту, то гріш йому ціна.

   - Ех, казав мені професор Степновський, Венька, не губи свою кар'єру, не лізь ти в цю алхімію, в цей проклятущий холодний термояд! - лаявся Веня. - Адже всі, хто зазіхали на дармову енергію та наукове відкриття, растудить його в качель, історичного масштабу  – та всі погано закінчили!

    Вася відчував, що захопленість і навіть одержимість Вені закінчувалась, надто довго і безрезультатно він носився з цією ідеєю, і його моральні сили вже були на нулі. Вася вже місяць працював лабораторії у Федюніна. Влаштування на роботу пройшло без проблем, достатньо було Васі розповісти свою легенду про мрію підкорити холодний термояд – і Веня тут же взяв його на роботу, але, щоправда, не лаборантом, а … прибиральником, але з функціями лаборанта. Просто вільною була лише вакансія прибиральниці, але для Васі це було не важливо.

   Весь цей час Василь присвятив ретельному вивченню проблеми і за допомогою звичайного інтернету, а більше свого власного. Але його безвідмовний ангельський інтернет цього разу буксував – мабуть, потрібних записів у ньому просто не було. Ніхто ще не досяг трансмутації ядер при низьких температурах, тобто ні в кого ще не вийшло отримати один хімічний елемент з іншого без величезних температур ядерних реакторів. Правда, весь звичайний інтернет ряснів інструкціями, як отримати золото в домашніх умовах зі срібла та хлорки – але навіщо Васі золото?

    А ангельський інтернет постійно видавав йому старовинні алхімічні інструкції приблизно такого змісту: «Візьміть попіл від трьох василисків і додайте до нього трохи крові рудого чоловіка; коли кров засохне, її треба розтерти…» І найсмішніше, що василіски, помісь птаха й дракона, мали вилупитися з яєць старих півнів, висиджених жабами! І це була найскладніша частина рецепту, бо  крові рудого чоловіка Вася міг особисто пожертвувати скільки потрібно. Або ось ще рецепт «Візьміть фунт олова і відстоюйте його три доби у сечі вагітної ослиці…», тощо. В результаті цього має вийти або просто золото, або так зване рідке золото, або еліксир безсмертя. Але Васі ні те, ні інше зовсім ні до чого, йому потрібний був підвищений вихід енергії.

   Та й що таке золото взагалі? Та просто метал, його не з'їси і їм не обігрієшся у разі якихось екстремальних ситуацій. Особисто Вася ніколи б не тримав валютні резерви країни в золоті, куди краще підприємства, які виробляють все, що потрібно, доглянуті поля та ферми, які всіх годують, та ситі забезпечені всім цим мешканці країни, вони ж і працівники. Тобто все, що потрібно, це лише розумне управління країною, що ми й бачимо на прикладах розвинутих країн.

    Ну, і найголовніше, що потрібно на все перераховане вище – це матінка-енергія, багато енергії, на опалення-охолодження жител, для виробництва товарів і вирощування сільгосппродукції, для моторів машин і механізмів. І якщо є хоч маленька надія, що енергія може бути доступною для всіх і практично безкоштовною – Вася боротиметься за неї до повної перемоги. А надія була – все-таки третина експериментів давала позитивний результат із високим виходом тепла.

   - Ну що, Василіск, ще не спалив тебе Венька в тиглі? Для здобуття філософського каменю? - Влітаючи в лабораторію, запитав Ігор, провідний інженер, а фактично ледар і базікало, чийсь син, або чийсь зять - Вася не вникав.

    - Ні, ну тебе не можна спалювати, ти ж у нас одночасно дуже рудий і майже чоловік! – реготів Ігор, розповсюджуючи навколо себе флюїди дорогого коньяку, сигар та французьких духів. Він був фахівцем з організації всіляких банкетів, і тепер прийшов з дня народження завідувача кафедри. – Та Венька заради свого термояду й рідну матір спалить, не те що тебе, василіска необщипаного.

   - Так, Вася, - сказав Веня, - я теж хотів тобі сказати, що ти в нас якось охляв зовсім. Що це я ніколи не бачу, щоб ти щось їв? Ти харчуєшся взагалі, чи ні?

   - Харчуся ... іноді, - збрехав Вася, почервонів і подумав, що Венька все-таки спостережливий, таки помітив. Він справді щось останнім часом став погано почуватися, швидко втомлювався, багато спав. Найімовірніше винна погода – у дощовому та темному Пітері йому було явно голодно. Та й травень видався похмурим, і Вася зрозумів, що на цій широті і йому треба щось їсти, мабуть, він сонцеїд.

    А те, що він просто не може харчуватися так, як усі люди, Вася зрозумів, ще будучи товстуном. Спочатку йому важко було голодувати, паморочилося в голові, він постійно мріяв про їжу, став слабким, сонливим, а потім раптом самопочуття налагодилося, але навіть вигляд і запах їжі почали викликати в нього нудоту і огиду. Мабуть, щось там у нього всередині перебудувалося і він уже просто не може їсти. І Вася тут же запустив пошук у своєму інтернеті з питання «Чи мають ангели їсти в похмуру погоду, а якщо мають, то що?». І миттю отримав відповідь «Мають. Нектар та амброзію». Ні фіга собі, Вася знав, що це їжа богів, але що це таке конкретно і де його взяти?

   - Ти  дивись - ваша каструлька знову закипіла, - спокійно сказав Ігор, сідаючи за свій стіл. Вася з Венею, моментально перервавши свої роздуми, як ошпарені кинулися до датчиків, реєстраторів випромінювань та інших приладів, яких вони натикали навколо своєї установки видимо-невидимо, щоб зловити той самий випадковий фактор, від якого могла залежати успішність експерименту. Цей невловимий фактор Ікс ніби знущався з них, проявляючи себе коли йому заманеться і без видимих причин. Усі прилади та реєстратори навколо киплячої «каструльки», тобто Веніного приладу, знову нічого незвичайного не помітили. Стрілки не тремтіли, зумери не пищали.