Розділ 9

Виходжу з дому та знову бачу чорний мерс. Він що тепер кожного ранку буде мене чекати? Розвертаюсь та вирішивши ігнорувати, просто йду до школи. По дорозі зустрічаю Юлю. На мій подив, сьогодні Антон не випригує з авто, а просто мовчки їде. Ми з подругою доходимо до школи та там мене чекає Діана. А вона, що тут забула? 

--- Лілія, привіт.

--- Діано? Привіт. А ти, що тут робиш?

--- Ми з батьками переїхали остаточно сюди, тому 11 клас я буду завершувати з вами в одному класі.

--- Ну що ж, тоді ласкаво просимо. Ходімо ми тут все тобі покажем.

До початку уроку залишалось двадцять хвилин, тому цього часу вистачило, аби показати їй всю школу. В класі її прийняли напружено, причина звичайно не зрозуміла, але можливо просто впливає те, що вона прийшла у випускному класі. Вцілому день пройшов добре. Поверталися зі школи, ми втрьох. Потім Юлька пішла до Вадима, а ми з Діаною пішли разом додому. Не дивлячись на все, ми з нею спілкуємось без напруження. Я не відчуваю до неї ні агресіїї, ні дискомфорту. Ми прощаємось біля мого будинку. Чорний мерс досі стоїть біля воріт. Отже Антон в будинку і схоже на те, що ба також дома. Я заходжу та тихенько піднімаюсь в кімнату. Ба на кухні з цим ідіотом. Я  сідаю за домашнє та чую десь через півгодини, незваний гість уже йде додому. Ба розповідає йому, що проведе зі мною бесіду і все буде чудово. Він дякує їй і йде. Вона його проводжає та набирає мене. Я спускаюсь.

--- Лі, ти де була? 

--- Дома. Чекала поки проведеш нашого незваного гостя.

--- Я просила тебе, поводитися з ним гарно. Чому ти вчора не відкрила йому двері?

--- Тому що, я спала! Чуєш? Спала!!! Немає чого нав'язувати мені своїх залицяльників. 

--- Він твій шлях в майбутнє. За ним ти будеш, як за кам'яною стіною. 

--- Що?? То ти мене за нього вже заміж віддати хочеш. А моя думка для тебе хоч щось значить?

--- Я роблю все, для того, щоб у тебе було нормальне майбутнє. І Антон це прекрасна можливість для цього. 

Я просто розвертаюсь та підінмаюсь у кімнату. На половині шляху не розвертаючись залишаю своє останнє слово:

--- Ти думаєш лише про себе та своє майбутнє, але аж ніяк не про мене. Тому залиш свою турботу при собі, я нею вже сита.

Піднімаюсь в кімнату. Лягаю на ліжко та починаю плакати. Ну чому все так? Я взагалі, зможу колись зробити власний вибір? Телефон оживає. На екрані ім'я Юри. Дивлюсь на його повідомлення та не розумію, що відбувається. <Через годину, чекаю біля воріт>. Що?? З якого біса він взагалі думає, що я вийду. Хоча кому я брешу.  Я одразу встаю та починаю збиратись.Через годину стою вже повністю зібрана. Телефон оживає коротким повідомленням: < Я внизу>. Виходжу з будинку, біля воріт стоїть чорний джип. Нічого собі. Схоже в його житті після мене багато чого змінилося. Він стоїть спертий на капот. Колись я знала цю людину зовсім з іншого боку. Я знала його, як свого коханого, людину за яку  віддала б життя. Хоча чому віддала б, навіть зараз віддам, якщо в цьому буде потреба. Змінення всього не допомогло вбити почуття в мені. І зараз починаю мріяти, що він дійсно мене шукав. Почуття пробуджуються з новою силою. Коханий, на жаль, уже можливо не мій. Але якби у нього хтось був, чи став би він мене шукати? Думаю навряд. 

--- Привіт

--- Привіт. Ну що, готова?

--- До чого, цікаво?

--- А це побачиш пізніше.

--- Хочу зараз. Чому я маю їхати з тобою невідомо куди?

--- Тому що, ти вже до мене вийшла. Хоча могла відмовитись.

--- Мені просто стало цікаво, чому ти вирішив зі мною зустрітись.

--- Ну тоді через цікавість поїхали і дізнаєшся. 

Мить я вагаюсь, але вирішую все ж таки поїхати. Ми сіли в авто та поїхали. Майже всю дорогу ми мовчали. Я дивилася на нього та думала, що ж він таке робить зі мною, що я не можу його забути. Я не можу йому відмовити. Чому серце так шалено калатає біля нього? За моїми роздумами, я не замітила,як ми виїхали за місто. Він поглянув на мене та посміхнувся. 

--- Цікаво?

--- Дуже.

--- Ну нічого. Скоро приїдем та побачиш.

--- Ок.

Ми приїхали скоріше ніж я очікувала. Виявилось, він привіз мене до конюшні. Добре, що я вділа спортивки. Ми вийшли з машини і нам назустріч уже йшов працівник. Та судячи з його спілкування з Юрою розумію, що це власник. Він щось пояснює йому, посміхається та йде у справах.