Розділ 8

Прокинувшись, вимикаю клятий будильник. Встаю та шурую у ванну. Дивлюсь на себе у дзеркало та бачу помітний набряк під очима. Вмиваючись та збираючись, спускаюсь на кухню. Ба немає вдома. Дивно на годиннику восьма ранку, а її вже кудись понесло. П'ю айріш віскі та виходжу з будинку. Біля воріт стоїть чийсь автомобіль, я бачу його вперше. Чорний мерс виблискує на сонці. Я намагаюсь обійти авто та з нього мені сигналять. Повертаю голову і бачу Антона. А він що тут забув?? 

--- Крихітко, сідай підвезу.

--- Навіщо?

--- Ну тобі ж до школи потрібно. Чи я помиляюся?

--- Не помилився. Але особистого водія я не наймала.

--- А, якщо твій особистий водій, це твій хлопець, то що тоді?

--- Хлопець? Це з якого дива? Ти, що з неба впав? 

--- Слухай ти трішки простіше зі мною розмовляй. Я добрий до певного моменту. Тому не зли мене крихітко.

--- Слухай, а ти не забагато на себе береш? Ти просто самозакоханий осел, який про себе дуже високої думки. Можливо інші дівчата і поведуться на це, але явно не я.

Повертаюсь та йду до школи. Ну ось докотилася, мене вже всілякі телепні вичікують біля будинку. І це все по провині ба. Захотілося їй, бачте, моє собисте життя влаштувати. В школі ніяких новин. Відсиджую уроки та повертаюсь додому. По дорозі на телефон приходить повідомлення. " Яка ж ти сьогодні красуня". Він написав через добу. Нічого собі. Але повідомлення напружує, тому що означає, що він за мною слідкує. Оглядаючись нікого не бачу. Юра за мною слідкує? Це щось нове. Для чого йому це? Почуття чи помста? Багато запитань, а так мало відповідей. Прийшовши додому помічаю, що ба досі немає. Телефоную та вона не бере слухавку. Дивно, але вирішую розібратись з цим пізніше. Піднімаюсь в кімнату та завмираю у дверному отворі. В кімнаті стоїть Юра. ЩОООО??? Цього не може бути. Як він сюди потрапив? 

--- Думаєш, як я сюди потрапив?

Його голос... Табун мурашок біжить по шкірі. Я млію від його голосу. Але потрібно почати розмову.

--- Взагалі-то так. Це незаконне проникнення у приватну власність. 

--- Яка ж ти стала правильна. Раніше, ти так не вважала.

--- Це минуле, яке я з радістю забула. І безмежно шкодую про нього.

--- Шкодуєш отже? Тоді не буду заважати.

Він проходить повз мене, неначе так і потрібно.Запах його парфумів навіює болючі спогади з минулого. Так, Лі, не втрачай голову. Цього аж ніяк не можна допускати. Я йду за ним та хапаю його за руку біля вхідних дверей. Він завмирає.

--- Чому ти сьогодні тут? Навіщо ти знову з'явився у моєму житті? А головне, як взагалі ти дізнався де я?

Він обертається, дивиться на мене з-під опущених вій. Мовчить. Його мовчання мене вбиває. Ну скажи хоч слово. Серце пускається галопом. Так хочеться знову почути його голос. Та він просто вириває свою руку та обретаючись йде не промовивши, ані слова. На мої очі навертаються перші сльози. А потім, я осідаю повільно на підлогу та починаю ридати. Він тут. Його запах. Голос. Він повернувся. Знайшов мене. А можливо він тут не заради мене? Це все може бути простим співпадінням. В мене дзвонить телефон. Телефонує ба. Беру телефон.

--- Лі, я сьогодні ночую в подруги. До тебе ввечері завітає Антон. Гарного вечора і будь ласка поводь себе пристойно.

Який Антон? Які гості? Я його навіть на поріг не пущу. Відповім, що спала та не чула. Заспокоююсь та піднімаюсь в кімнату. Вся кімната тепер просякнута його парфумами. Ненавиджу. Лі, він прийшов, а ти вже розмріялась. Та нічого у вас не буде. Йду та відчиняю вікно у кімнаті. Нехай провітрюється. Не хочу навіть чути про нього. Зрадник. Брехун. Ненавиджу. Навіщо він знову з'явився? Зруйнувати все, що я так довго будувала. Та стіна, яку я вибудовувала так багато часу. Йому не вдасться, я не дам. Моє минуле не зруйнує моє теперішнє життя. Я переодягаюсь та спускаюсь на кухню готувати собі вечерю. Нічого не видумую та просто смажу картоплю. До неї жарю куряче філе. Насипаю собі в тарілку, беру сік та йду в кімнату. Сідаю дивитися фільм та не помічаю, як засинаю. Просинаюсь о шостій ранку та не розумію, що відбулося. Починаю пригадувати вчорашній день та захлинаюсь знову від емоцій. Намагаюсь заспокоїтись та це виходить не одразу. Спускаюсь тихо на кухню по воду та помічаю, що ба досі не повернулась. Вирішила приготувати собі сніданок та випити не поспішаючи кави. Ввімкнувши телефон бачу купу пропущених від Антона. Він все ж таки приходив, але схоже не дочекався, тому що крім дзвінків бачу смс. Ну що ж, така його доля. Я його не запрошувала, тому моєї вини тут немає.