Розділ 6

--- Краще дай мені свій номер, я тебе наберу!

От чорт. Надіялась, що обійдеться. Невже я йому настільки зацікавила? Чому я? Невже закордоном мало дівчат? 

--- Добре, записуй.

Даючи йому номер, я сама вже проклинаю цей вечір. Далі я встаю та кажу, що погано себе почуваю і з великим полегшенням піднімаюсь в кімнату. Чую, як ба починає проводити гостей. Невже це закінчиться. Досі не вірю, ба займається сватовством. Ще й мало того якийсь невідомий Антон. Та він взагалі, якийсь самозакоханий індюк. Провівши гостей, вона приходить до мене. 

--- Ну і як тобі Антон? Такий ввічливий красень та ще й з грошима.

--- Ти серйозно? Я не хочу стосунків. І цей Антон мені геть не до душі. Якийсь він слизький. І його гроші мене абсолютно не ваблять. 

--- Лілія, сходи погуляй з ним. І не обмовляй хлопця. Перше враження завжди оманливе.

--- Я не раз тобі говорила, не називай мене так. Добре, я подумаю.

Я розумію що втікти від цього не вийде. Погоджуюсь з ба та лягаю спати в надії, що в останнній вихідний я посплю. Та мої надії руйнуються наступного ранку, мій телефон розривається від дзвінків Антона. Піднявши трубку сонно відповідаю на дзвінок.

--- Слухаю. Десь пожежа?

--- Лі, що ти верзеш? Ти ще досі спиш в такий час?

--- Отож, що 9 ранку, в мене вихідний. Тобі не зрозуміло, що люди сплять у цей час? І не називай мене так, я Лі тільки для близьких.

--- Ти вчора говорила, щоб я зателефонував. А Інна Петрівна сказала, що в тебе сьогодні справ немає. 

--- Інна Петрівна просто не в курсі моїх планів. Тому сьогодні я аж ніяк не можу. 

--- Я біля твого будинку, чекаю тебе внизу через 15 хвилин.

Чорт, я хотіла виспатись. Самозакоханий ідіот. Встаю,  та починаю збиратись. Зранку вже зіпсували настрій. День хорошим не буде. Спускаюсь вниз та бачу, як ба про щось розмовляє з Антоном. Ну чому йому заманулось прийти саме зранку, чому не після обіду? Вони підіймають на мене свої погляди, я одягнена в свій старий світер та протерті джинси. Ба дивиться на мене з осудом, але вирішує промовчати. Антон виглядав надто щасливим, не дивлячись на мій зовнішній вигляд. Ми виходимо з будинку і він одразу бере мене за руку. Я шокована такою зухвалою поведінкою, адже ми знайомі лише один вечір. Та й знайомством це назвати важко. З моїх думок мене вириває Антон.

---  Ей, ти тут взагалі? Лііі!

--- А, так, просто задумалась. І я тебе попереджала! Не називай мене так!

--- Про що, цікаво думає маленька Лілі?

--- Про те що, якого біса ти мене чіпаєш? Господи, чому ти такий телепень? Для тебе я Лілія! Лілія! Затям собі нарешті.

--- А ти що в нас, недоторканна? Чи якась особлива? Можливо принцесса?

--- Ні, але я не дозволяю чіпати себе, чужим людям. А тим більше скорочувати своє ім'я.

--- А я тобі чужий?

--- Ти мені огидний.

--- Ова, а це чому? Маленька, невинна Лілі, вирішила показати свій характер?

--- Тому що, мене дратує твоя самовпевненість та зухвалість козел. І він завжди був присутнім.

--- Визнай, тобі це до вподоби. І для такої принцесси потрібен принц.

Я дивлюсь на цього самозакоханого придурка та хочу вже повернутися до будинку. Розумію, що якщо почну заперечувати, то ще більше задовільню його его. Просто мовчки забираю свою руку та йду далі. Він наздоганяє та знову намагається почати розмову. Я ігнорую його спроби та все ж таки здаюсь. На диво через певний час він вже не здається мені таким поганим, але всерівно біля нього я відчуваю себе некомфортно. Провівши йому міні-ексурсію, все ж таки, посилаючись на термінові справи, йду додому. Прийшовши бачу ба, яка одразу намагається розпитати мене, але я піднімаюсь в кімнату не маючи бажання розмовляти. В кімнаті телефоную Юлі та розповідаю про всі події. Вона мене підтримує, але хоче побачити кого ж мені сватає ба. Домовляємось про те, що вдягнемо у школу та прощаємось. Залишок дня проводжу за підготовкою домашнього завдання та сиджу в соц. мережах.

Несподівано ввечері мені приходить смс-повідомлення від людини, появи якої я очікувала найменше. Відкриваю діалог і застигаю від шоку. Чому саме зараз? Пройшло стільки часу? Він не міг знати... Звідки він дізнався мій номер телефону? Як? Що я пропустила? Тільки цього мені зараз і не вистачало. Минуле від якого я так старанно тікала, вирішило мене наздогнати. Серце починає щемити... Спогади прорізаються в моїй пам'яті. Я знову відчуваю цей біль. Дивлюсь на повідомлення та розумію, мені кінець....