--- Чому ти вирішуєш все за мене? Я вже не маленька і здається сама можу вирішити чи хочу я цього чи ні.
--- Що про мене скажуть люди? Ти іноді про це думаєш взагалі чи ні?
--- Знову ти про своїх людей. Набридло! Скільки разів тобі казати, мені начхати на твоїх людей і тим паче на їхню думку. Та ти ж не чуєш більше нікого крім них, трусишся над їхньою думкою неначе вона вирішує твоє подальше життя.
--- Лілія!
--- Все досить! Я не бажаю далі продовжувати слухати цю маячню.
Я розвертаюсь та виходжу з кімнати бабусі. Ух, вміє вона ж вивести мене на емоції та погратися на моїх нервах неначе вони струни гітари. Все що її цікавить це тільки думка людей. Я йду до кімнати нагору та намагаюсь заспокоїтись, виходить це звичайно погано. Протягом усього часу мій телефон вібрує, подивившись на екран смартфону бачу ім'я яке б зараз хотіла бачити найменше. Діма. На годиннику десята вечора, отже він з друзями в барі. Судячи з кількості пропущених дзвінків та повідомлень він уже п'яний. Ставлю телефон на режим не турбувати та йду приймати ванну. Хоч щось хороше за сьогоднішній вечір. Після ванни переодягаюсь у піжаму та лягаю у ліжко, паралельно відкриваючи стрічку в інстаграмі. Ніяких новин немає. Ну що ж... Можливо це і на краще. Вимикаю телефон та лягаю спати. Не проспати б завтра на навчання.
Відредаговано: 18.10.2023