Янгол, що чекає

1

"Що трапилося? Хто це шумить? Де я? Хто я?"

Ці думки проносилися без зупинки у повній темряві та тиші. Вони пробуджували розум і змушували розплющити очі.

"Очі? У мене є очі?"

Маленький янгол розплющив очі і озирнувся навколо.

Тут було світло та тепло. Навколо бігали такі ж янголята, як і він. Маленькі, пухкі, з різними зачісками та кольором шкіри. В них були майже невидимі крила, які, навряд чи, вони використали.

- Вітаю тебе, нове творіння, - до янгола підійшов незнайомий дух і допоміг підвестися. - Отже, ти в нас хлопчик? Яке гарне в тебе руде волосся. Пора тебе познайомити з рештою. Але, гадаю, спочатку треба тебе одягнути.

Дух змахнув рукою і маленького янгола покрила хмарка. Коли вона розвіялася, янгол стояв у білій піжамі і розглядав себе з усіх боків. Йому сподобалося нове вбрання. Воно, ніби, обійняло його та зігріло, хоча й холодно янголу не було.

- Хто я? – спитав янгол.

- Ти - нова душа, - дух усміхнувся і повів янгола до решти. - Можеш дати собі ім'я. Але пам'ятай, воно в тебе буде недовго. Бо невдовзі тобі дадуть нове ім'я.

- Клич мене Сіріусом, - сказав янгол, а потім спитав. - Але навіщо мені нове ім'я? Я хочу залишитись з цим ім'ям.

- На жаль, це неможливо, - дух погладив янгола по рудих кучерях. - Коли ти народишся, твоє ім'я тобі виберуть батьки. А згодом ти забудеш це місце. І це ім'я, що дав собі.

- Чому? – здивувався янгол. - І ким будуть мої батьки?

Дух усміхнувся, взяв янгола за руку і повів уперед:

- Якщо тобі так цікаво, ходімо, я покажу тобі їх. Вони якраз зараз у лікарні розглядають тебе.

Знайоме місце зникло. Замість нього з'явився дуже дивний коридор із безліччю дверей, біля яких сиділи люди. Вони були схожими на янголів. Але інакші. І вони, здавалося, не помічали Сіріуса з його супутником.

Також тут були інші духи з янголами, які шукали своїх батьків і підслуховували розмови.

- Ось вони! - дух повів янгола до кабінету, звідки чувся неприємний високий писк. – Це ультразвук. Не звертай уваги. За його допомогою люди розглядають себе зсередини. І твої батьки зараз вперше бачать тебе на екрані та цікавляться, коли можна буде дізнатися твою стать.

– А вони не бачать? - янгол підійшов до екрану і нахилив голову з цікавістю розглядаючи незрозуміле зображення. - Чому я так дивно виглядаю?

- Тому що в цьому світі всі ростуть не так, як у нас, - подивився дух на батьків янгола. - Ти будеш схожий на твою маму. У неї таке ж яскраве волосся і блакитні очі. Але й на тата будеш схожим. Ти будеш таким саме сильним і хоробрим.

Янгол не слухав духа. Його більше цікавили його батьки. Він стояв між ними і слухав їхню розмову.

- Чому я не розумію їхню мову? - засмутився янгол. – Як я зможу жити з ними?

- Вони навчать тебе всьому: ходити, малювати, говорити. Тобі не варто хвилюватися. Для цього ти матимеш багато часу.

Янгол помітно розслабився та посміхнувся духу. Цей світ дивував і захоплював його.

Він захотів розглянути все довкола. І, ще раз подивившись на батьків, він вийшов із кімнати і пішов коридором.

Він розглядав людей та картинки на стінах. Він довго йшов. І опинився у дивному місці. Тут були дивні запахи. І янголи тут були дуже сумними.

Сіріус підійшов до янгола, що плакав під вікном. Найімовірніше, це була дівчинка.

- Чому ти плачеш? - звернувся він до неї. - Ти загубилася? Як тебе звати?

- Вже не важливо, - дівчинка схлипнула і підняла на Сіріуса темно-карі очі.

- Чому? Що трапилося?

- Я скоро зникну, - дівчинка схлипнула. - Мій дух сказав, що за кілька годин я розтану і більше не побачу цього світу.

- Як так? Хіба це можливо?

– Моя мама не захотіла витрачати час на мене. Вона сказала, що в неї зараз мало вільного часу та якісь кредити, які вона не зможе сплатити, якщо займатиметься дитиною.

- Але навіщо тоді ти з'явилася? - здивувався Сіріус. - Чому, ти прийшла до неї, коли вона була такою зайнятою?

- Це вона покликала мене! - розплакалася дівчинка. - Ми – янголи! Ми не приходимо самі у цей світ.

Сіріус розгубився. Він не розумів, навіщо мама цієї дівчинки покликала її, щоби прогнати? Навіщо створила такого гарного янгола, щоби змусити його розтанути?

З'явився дух. І приклав палець до губ, натякаючи, що треба перервати цю розмову.

- Не варто засмучувати її такими питаннями. Таке іноді трапляється. І янголи дуже сумують через це.

– Я хочу допомогти їй. Чи можемо ми щось зробити?

- На жаль, ми безсилі. Вже все сталося. І в янгола майже не лишилося часу. Все, що в твоїх силах, провести ці хвилини з нею.

- Тоді, віднеси нас до найкрасивішого місця, де я зможу погратися з нею.

Дух кивнув, узяв обох янголів за руки. І вони опинилися у гарному мальовничому місці біля водоспаду. Тут були зелені пагорби, великі дерева та густі кущі. І сонце ясно світило над їхніми головами.

- Давай пограємось у хованки, - запропонував Сіріус.

Янгол неохоче погодилася. І побігла за дерево.

Так два янголи веселилися серед соковитої зеленої природи, через що здавалося, що це вітер розігрався серед дерев.

Обом янголам було дуже весело, але через деякий час Сіріус зрозумів, що його вже ніхто не шукає.

Він вийшов з укриття і гукнув янгола. Але замість нього з'явився дух і повів Сіріуса назад.

- Я ніколи більше не побачу її? - зі сльозами на очах запитав Сіріус.

Дух похитав головою і залишив одного янгола.

Як же йому було сумно та прикро. Йому так сподобалася ця дівчинка. Він уявив, як би вони разом ось так, як сьогодні, грали у світі людей. Як йому хотілося показати її мамі, якою гарною могла бути її донька. І як вона помилилася того часу, коли вирішила, що дитина їй не потрібна.

Але це було йому не під силу. І він побажав лише одного, щоби запам'ятати її. І ніколи не позбавляти янголів життя.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше