Шопінг

Яскраві вивіски сліпили очі, створювалося враження, що там пропонують задарма світлодіодну стрічку, або захисники природи зібрали в одному місці всіх світлячків з червоної книги. Жалкувати, що сонцезахисні окуляри залишились вдома, не було часу і тому дівчата, прикриваючи очі долоньками, почали просуватися вглиб торгового центру, незважаючи на спокусу кавових зерен.

— Спочатку справа, потім кава, — промовила Софія.

Надувні дельфіни-зазивали привернули увагу музикальним супроводом і кумедними рухами. По периметру магазину були розвішані повітряні кульки, а на вітринах, поруч із товарами, стояли маленькі фігурки-брелоки у подарунок до пари взуття. На скляних дверях висіла табличка з написом «SALE -70%», яка зробила свою справу, дівчата вирішили зазирнути сюди.

— А мені тут подобається, — взявши брелок у руку, сказала Софія.

— А тобі скрізь подобається.

— Хмара суне, сонце закрива…

Мара вщипнула Софію за бочок, а та в свою чергу легенько стукнула її по руці. Виникла імпровізована бійка руцями, хто кому більше наплескає долоньками.

— Припиніть, краще сюди подивіться, — показуючи подругам туфлі, сказала Ната.

— Великі підбори — великі проблеми, просто попереджаю.

— А мені подобаються.

— Жах, від вас стільки ж користі, скільки від порожнього вулика меду, — ставлячи взуття на місце, промовила Ната.

— А як тобі оці? — Софія показала на яскраво-рожеві, лаковані туфлі.

— Супер! До них ідеально підійде поролоновий ніс і метелик в паєтках, беремо! Тільки треба поспішати поки не зачинився магазин клоунських аксесуарів, бо я не бачу щоб тут продавали тростину, а без неї образ буде незавершеним.

— Мара, завжди пам’ятай, що спокійний, веселий темперамент є наслідком доброго здоров'я і гострого розуму.

— І до чого ти це ведеш, Софіє?

— До того, що у дружній бесіді слід утримуватися від будь-яких критичних, хоча б і доброзичливих зауважень, бо образити людину — легко.

— Ти образилася?

— Я не маю на це часу, є більш важливі справи сьогодення.

— Мара, Софія права. Інколи ти говориш дуже образливі речі. Краще гляньте сюди, здається я знайшла нашого переможця, — з сяючим обличчям сказала Ната.

Дівчата підійшли ближче, щоб роздивитись вибір Нати. Туфлі були чорного кольору зі шнурівкою, яка обвивала ногу трохи вище за гомілковостоп. Носова частина взуття загострена, а каблук становив одинадцять сантиметрів.

— Цікавий вибір.

— Дякую, Софі.

— Якщо тобі доведеться драпати з побачення, вони якраз тобі стануть у нагоді. З цим дизайнерським дивом можна легко спуститися з балкону, на раз два. Головне щоб шнурівка витримала. 

— Мара! — скрикнули Ната і Софія разом.

— Що? Та мовчу, вже пожартувати навіть не можна.

Туфлі сіли на ніжку як рідні. Трохи часу знадобилося на порозуміння з шнурівкою, але воно того варте. Взуття мало приголомшливий вигляд.

— Дівчата, я в них закохалася! За такої нагоди пригощаю всіх морозивом з кавою!

— Отакої, треба частіше з тобою їздити до торговиська, — пошуткувала Мара.

Запах кавових зерен підказав подругам де саме роблять смачну каву. Уважно принюхуючись вони вийшли на слід тямущого баристи і не помилилися, мокачіно був неперевершений. Сидячи втрьох за столиком, Ната звернулася до дівчат.

— Залишилася ще одна дрібничка, допоможіть вибрати Тимуру подарунок.

— Подарунок на першому побаченні, а це не занадто? — сказала Мара.

— Побачення перше, але ж спілкуємось ми з ним давно.

— Назви мені свій бюджет, колір його очей і розмір мочки лівого вуха.

— Ти глузуєш з мене?

— Так, — розпливлася в посмішці Мара.

— Ната, Мара тут права. Подарунок це щось особисте, а ви навіть не бачились з ним, тільки листувалися у додатку.

— Так, але в мене таке враження, що я знаю його півжиття. Він інтелігентно спілкується, такий вихований. Має власний бізнес, не жадібний, пише вірші! До того ж я перед ним завинила, двічі переносила побачення. Мені потрібен подарунок, щоб це залагодити. Допили?

— А морозиво? — трохи насупившись запитала Мара.

— Морозиво буде пізніше, ходімо за подарунком. 

— Маєш вже ідею?

— Так, я хочу подарувати йому срібний кулон.

Знайти магазин з прикрасами було не важко, важче було знайти те, що б сподобалось Наті. Один за одним кулони відлітали в забуття, а на обличчі продавця вимальовувалася втома і розчарування. Софія і Мара ще плескали надію, що от-от Ната знайде те, що шукає.

— Якщо б ви, пані, точніше сформулювали свої побажання стосовно кулона, то я б швидше змогла підібрати для вас прийнятні варіанти. Наприклад, яке амплуа у майбутнього власника кулона? Хто він для вас? В нас є кулони у формі серця, дракона, янгола. 

— Янгол!

— Перепрошую?

— Покажіть мені будь ласка кулони з янголами-охоронцями.

Ната обрала самого мужнього з усіх запропонованих янголів, дочекалася коли його запакують у чорний, оксамитовий мішечок і радісно промовила.

— А тепер за морозивом!