Туфлі

В кімнаті більше нікого не було, крім дівчини. Її темне волосся, трохи нижче за плечі, було охайно укладено і поблискувало на сонці. Лоб відкритий, макіяж зроблений для блакитних очей, а губи пофарбовані у бордо. На білу сорочку, рукави якої були закатні до ліктів, дівчина пов'язала чорну краватку. Образ завершував піджак три чверті того ж кольору.

Шкіряні легінси насилу застебнулися.

— Пончик з кавою — не псує фігуру, еге ж? Цей тиждень ти на дієті! — сказала вона.

— Гарно підібраний аксесуар підкреслить вашу вишуканість, — приладила на праву руку браслет зі срібла, а на ліву годинник, стрілки якого невпинно зменшували час до зустрічі з симпатичним незнайомцем.

— Він впаде, коли тебе побачить! — одягнула туфлі на великих підборах і вишмигнула з квартири. Винаймала житло на другому поверсі, тому спускалася сходами, обережно долаючи кожну сходинку. На лівій руці, зігнутій у лікті, висіла шкіряна сумка відомого бренду.

Вона поспішала на зупинку громадського транспорту, цокая каблуками по асфальтованій дорозі. Попереду, на узбіччі, стояла машина «Газель» з якої молодик вивантажував бутлі з водою. Він стояв до дівчини спиною, тому вона не бачила його обличчя, проте помітила міцні руки і спортивну статуру. Сповільнивши крок і відкинивши назад волосся дівчина вирішила перевірити реакцію хлопця на свою зовнішність. Порівнявшись з молодиком вона спробувала спіймати його погляд, але в цей же час, він, з бутлями води, почав повертатися до неї лицем. Один з бутлів випадково вдарив її по нозі і зламав каблук. Лице дівчини зі стану «легкий флірт» перейшло у стан «ти покійник».

— А-а-а! Що ти накоїв! — закричала вона.

— Який жах, я розчавив комаху?

— Ти зламав мені каблук!

— Вибачте, я вас не помітив, — ставлячи бутлі на землю, відказав хлопчина. 

— Що ти взагалі в своєму житті помічаєш крім бутлів?!

— Це прикре непорозуміння, дозвольте мені полагодити ваші туфлі.

— Розмріявся, можливо в іншому житті, — показавши хлопцю спину, дівчина кульгаючі на одну ногу попленталася додому. 

— До побачення! — з легкою посмішкою промовив молодик.

— Не побачимось!

Дівчина роздратовано бурмотіла собі під ніс «який жах», повторюючи цю фразу нескінченну кількість разів. Гарний незнайомець не дочекається її сьогодні, що він про неї буде думати? Як йому все пояснити? Безліч питань оселилося в голові. 

— Який жах! — відкриваючи двері квартири вторила дівчина.

Зняла туфлі і з силою жбурнула їх у куточок передпокою. Пройшла в кімнату і плюхнулася на диван. Дістала з бокової кишені сумки телефон і відкрила додаток для знайомств. Знайшла в ньому чат з хлопцем на ім’я Тимур і натиснула кнопку «Написати».

— Мабуть, ти будеш розлючений, — пролунала думка дівчини вголос.

Надиво, довгі нігті зовсім не заважали друкувати повідомлення, здавалося навпаки допомагали. Кнопка «Відправити» була натиснута і літери, перетворившись на двійковий код, полетіли до незнайомця.

—  Вибач, сьогодні ніяк, мені так шкода. (( Дика невдача залишила мене без взуття. Перенесемо нашу зустріч? Пліз.

— Отакої, прикро. 

— Знаю. (( Може, на наступному тижні?

— Я майже весь тиждень буду зайнятий, справи.

— Навіть на вихідних? Будь ласочка. Я дуже хочу тебе побачити. 

— Добре. Давай спробуємо у наступну неділю. ))

— Я дуже рада! ))

— Тобі потрібні гроші на взуття? 

— Ні, дякую. Я візьму у батьків.

— Домовились.

    Дівчина, з полегшенням, відклала телефон у бік і, пританцьовуючи, пішла на кухню пити чай зі смаколиками.